Френч

У роки перед Першою світовою війною в армії Російської імперії прийняли декілька нових моделей уніформних курток кольору хакі для службового одягу офіцерів. Здебільшого вони були подібними на останні моделі в арміях Франції та Сполученого Королівства[1]. Цей вільний і практичний одяг отримав назву «френч» на честь верховного командувача Британськими експедиційними силами у Франції фельдмаршала Джона Френча[2].

Їхньою відмінністю були:

• комір — м'який відкладний або комір-стояк із застібкою на ґудзики;
• регульована за допомогою хлястиків або розрізної манжети ширина обшлага;
• великі накладні кишені на грудях та підлогах із застібкою на ґудзики[3].

У Червоній Армії Радянського Союзу френч зазвичай носили командири, начальники та політичні офіцери, а з 1924 по 1943 роки. Серед авіаторів обмеженого поширення набули френчі англійського офіцерського типу — з відкритим коміром для носіння з сорочкою та краваткою[4].

1918 року френч запровадили частиною уніформи Армії УНР.

У 1920-х роках Йосип Сталін взяв на озброєння видозмінений френч, який згодом назвали «сталінкою», або френчем Сталіна. На відміну від звичайного френча, «сталінка» мала м'який відкладний комір[5].