Фролов Костянтин Васильович

Народився в родині службовців. Закінчив сім класів школи. З 1946 року працював учнем слюсаря, слюсарем заводу міста Кірова Калузької області.

Потім навчався в Людиновському машинобудівному технікумі, де працював також лаборантом лабораторії фізики та електротехніки. Одночасно склав іспити в технікумі і за 10-й клас загальноосвітньої школи і вступив до Брянського інституту транспортного машинобудування.

У 1956 році закінчив Брянський інститут транспортного машинобудування.

У 1956—1958 роках працював інженером-дослідником, старшим інженером лабораторії Ленінградського металевого заводу, де займався випробуванням гідротурбін.

У 1958—1961 роках — аспірант Інституту машинобудування АН СРСР. У 1962 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему «Вплив властивостей джерела енергії на коливання автономних систем».

У 1961—1975 роках — молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії вібраційної техніки Інституту машинобудування імені А. Благонравова АН СРСР.

У 1961—1976 роках викладав на кафедрі теоретичної механіки і теорії машин та механізмів Московського технологічного інституту легкої промисловості, в 1973—1976 роках завідував цією кафедрою. З 1976 року — завідувач кафедри теорії машин і механізмів Московського вищого технічного училища імені Баумана. З 1977 року був головним редактором журналів «Машинознавство», «Поверхність: фізика, хімія, механіка», «Прикладна математика і механіка».

Член КПРС з 1965 року.

У 1968 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему «Коливання в машинах зі змінними параметрами в додатку до динамку силового гідроприводу».

У 1975—1980 роках — директор Державного науково-дослідного інституту машинобудування імені А. Благонравова. У 1980—2007 роках — директор Інституту машинобудування імені А. Благонравова АН СРСР

З 15 березня 1985 по 1 листопада 1996 року — віцепрезидент АН СРСР і РАН.

У 1985-1992 роках — академік-секретар відділення проблем машинобудування, механіки і процесів управління АН СРСР. З 1985 року — член Президії АН СРСР і РАН, в 2002-2007 роках — заступник академіка-секретаря відділення енергетики, машинобудування, механіки і процесів управління РАН. З 1986 року — генеральний директор МНТК «Надійність машин», голова Комітету з розвитку співробітництва РАН з країнами Далекосхідного регіону в галузі природничих та технічних наук.

Указом Президента СРСР від 30 грудня 1990 року за великі заслуги в створенні і проведенні випробувань багаторазової ракетно-космічної системи «Енергія—Буран» Фролову Костянтину Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1990—1991 роках — голова Всесоюзного товариства «Знання».

Автор понад 400 наукових робіт, в тому числі 12 монографій. Обирався президентом Міжнародного фонду «Знання» імені Вавілова, членом низки зарубіжних академій, в тому числі США, Швеції, Норвегії, Великої Британії та інших країн, був чинним і почесним професором ряду провідних вітчизняних і зарубіжних університетів.

Результати наукової діяльності академіка Фролова стали основою підвищення обороноздатності СРСР і Росії та використані в державних проєктах цивільного і оборонного призначення при створенні літальних апаратів нових поколінь, водневих ракетних двигунів, атомних енергетичних реакторів, забезпеченні невидимості підводних об'єктів.

Помер 18 листопада 2007 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі в Москві.

• Герой Соціалістичної Праці (30.12.1990)
• два ордени Леніна (20.08.1986, 30.12.1990)
• орден Трудового Червоного Прапора (13.05.1981)
• орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ст. (Російська Федерація) (3.11.2007)
• орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (18.06.1999)
• медалі
• Ленінська премія (1988)
• Державна премія СРСР (1986)
• Премія Ради Міністрів СРСР (1983, 1990)
• Премія Уряду Російської Федерації (1998, 2000, 2001)

• Фролов Константин Васильевич (рос.)