Фрідріх Вільгельм Бюлов фон Денневіц

Барон Фрідріх Вільгельм фон Бюлов, з 7 серпня 1814 року — граф фон Денневітц (нім. Friedrich Wilhelm Freiherr von Bülow, Graf von Dennewitz; 16 лютого 1755, Фалькенберг — 25 лютого 1816, Кенігсберг) — прусський воєначальник, генерал піхоти (4 квітня 1814).

Фрідріх Вільгельм Бюлов фон Денневіц
нім. Friedrich Wilhelm Freiherr von Bülow, Graf von Dennewitz
Народився 16 лютого 1755(1755-02-16)[1][2]
Falkenbergd, Landkreis Osterburgd, Пруссія
Помер 25 лютого 1816(1816-02-25)[1][2] (61 рік)
Кенігсберг, Королівство Пруссія
Країна Німеччина
Діяльність офіцер, композитор
Знання мов німецька
Учасник Battle of Dennewitzd[3], Битва біля Гросберена[3] і Наполеонівські війни
Військове звання Генерал піхоти
Брати, сестри Dietrich Heinrich von Bülowd
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий хрест Залізного хреста
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Чорного орла
Командор ордена Марії-Терезії
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Герб

Біографія

Старший брат військового письменника Дітріха Генріха фон Бюлова . Поступив на службу в 1769 році. У війні 4-ї коаліції був бригадним генералом в корпусі Лестока. Воював під Торном, Данцигом, а 5 лютого 1807 року був поранений під Вальтерсдорф. У 1812 році за поданням Людвіга Йорка був призначений губернатором Східної і Західної Пруссії. Під час відступу французів з Росії, Бюлов встиг організувати значну масу військ, над якою йому, на початку 1813 року, доручено було начальство на правах корпусного командира. З цього часу починається видатний період діяльності Бюлова. 5 квітня він розбив французів під Мекерном, 2 травня взяв Галле і 4 червня втримав наступ маршала Шарля Удіно, який загрожував Берліну, у Луккау. Потім Бюлов брав зі своїм корпусом блискучу участь в боях при Грос-Берені (23 серпня) і Денневіці (6 вересня). У 1815 році Бюлов брав участь у вторгненні в Францію. Бюлов не брав участі в битві при Лінь", але при Ватерлоо корпус Бюлова першим з армії Блюхера вийшов у фланг Наполеону. 9 липня 1815 року війська Бюлова вступили в Париж. 11 січня 1816 року Фрідріх Вільгельм фон Бюлов повернувся на свою посаду в Кенігсберг, де і помер через півтора місяці.

Нагороди

Вшанування пам'яті
  • В 1822 році в Берліні була побудована скульптура Бюлова.
  • 27 січня 1889 року імператор Вільгельм II дав піхотному полку № 55 почесну назву — піхотний полк «Граф Бюлов фон Денневіц» (6-й Вестфальський) № 55.
  • На честь Бюлова названі вулиці у численних населених пунктах Німеччини (Bülowstraße).

Література
  • Бюлов, Фридрих-Вильгельм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Бюлов Фридрих Вильгельм фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
  • Karl August Varnhagen: Leben des Generals Grafen Bülow von Dennewitz
  • E. Heinrich: General Bülow von Dennewitz. Ein Held der deutschen Befreiungskriege (1894)
  • Friedrich August von Klinckowstroem: General Graf Buelow von Dennewitz, 1843

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.