Фрідріх Саксен-Мейнінгенський

Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц Саксен-Мейнінгенський (нім. Friedrich Johann Bernhard Hermann Heinrich Moritz von Sachsen-Meiningen), (нар. 12 жовтня 1861 — пом. 23 серпня 1914) — принц Саксен-Мейнінгенський з Ернестинської лінії Веттінів, син герцога Саксен-Мейнінгену Георга ІІ та принцеси Феодори Гогенлое-Лангенбурзької.

Фрідріх Саксен-Мейнінгенський
нім. Friedrich von Sachsen-Meiningen
Світлина Фрідріха Саксен-Мейнінгенського роботи Альберта Мейєра, 1914
Ім'я при народженні Фрідріх Йоганн Бернхард Германн Генріх Моріц
Народження 12 жовтня 1861(1861-10-12)
Майнінген, Саксен-Мейнінген
Смерть 23 серпня 1914(1914-08-23) (52 роки)
поблизу Тарсьєнна, Намюр, Бельгія
загиблий у бою
Поховання парковий цвинтар Майнінгена
Національність німець
Країна Німецька імперія
Рід військ польова артилерія
Освіта Боннський університет
Роки служби 1878—1914
Член Corps Borussia Bonnd[1]
Звання генерал-лейтенант
Командування 39-а резервна піхотна бригада
Війни / битви Перша світова війна
Титул принц Саксен-Мейнінгенський
Рід Ернестинська лінія Веттінів
Діти Феодора Саксен-Мейнінгенська, Адельгейда Саксен-Мейнінгенська (1891—1971), Georg, Prince of Saxe-Meiningend, Bernhard, Prince of Saxe-Meiningend[2], Ernst Leopold van Saksen-Meiningend[2] і Luise Marie Elisabeth Mathilde Katherine Prinzessin von Sachsen-Meiningend[2]
Нагороди
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Генріха Лева
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Червоного орла 1-го ступеня
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден Святого Олександра Невського
 Фрідріх Саксен-Мейнінгенський у Вікісховищі

Генерал-лейтенант прусської армії (18 лютого 1913). Від 2 серпня 1914 року очолював 39-а резервну піхотну бригаду. За три тижні загинув поблизу Тарсьєнна від розриву гранати. Став першим прусським генералом, що загинув у Першій світовій війні.

Двоє з його синів згодом стали титулярними герцогами Саксен-Мейнінгена.

Біографія

Фрідріх з'явився на світ 12 жовтня 1861 року у Майнінгені. Був другим сином та другою дитиною в родині спадкоємного принца Саксен-Мейнінгену Георга та його другої дружини Феодори Гогенлое-Лангенбурзької. Мав рідного старшого брата Ернста та єдинокровних брата Бернхарда та сестру Марію Єлизавету від першого шлюбу батька. Молодший брат Віктор прожив всього три дні. Правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену в той час був їхній дід Бернхард II. У вересні 1866 році, після його зречення, батько очолив Саксен-Мейнінген.

Мешкало сімейство в замку Елізабетхенбург у Майнінгені.[3] Літньою резиденцією був замок Альтенштайн у Тюринзькому Лісі. Інколи відпочивали віллі Карлотта на озері Комо.[4]

Матір померла від скарлатини, коли Фрідріху було десять років. Батько наступного року узяв морганатичний шлюб з акторкою Еллен Франц.

До 1880 року його освітою займався німецький педагог Генріх фон Еґелінґ. Продовжив навчання Фрідріх у Боннському університеті, при цьому відмовившись від супроводження ад'ютанта, коня та карети. Був членом студентського братства «Боруссія», однак у його справах активної участі не брав, зосередившись на навчанні. Ледь не травмувався на заняттях, коли в хімічній лабораторії під час експерименту вибухнула реторта.

Ще у січні 1878 року принц отримав чин другого летенанту 6-го Тюринзького піхотного полку № 95, а у жовтні 1881 року став другим лейтенантом польового артилерийського полку № 15 у Страсбурзі. По закінченню навчання поновив свою військову службу й у жовтні 1887 став першим лейтенантом Першого гвардійського польового артилерийського полку.

Світлина дружини

У віці 27 років одружився з 18-річною графинею Адельгейдою цур Ліппе-Бістрефельд. Весілля відбулося 24 квітня 1889 у Нойдорфі. У подружжя народилося шестеро дітей:

  • Феодора (1890—1972) — дружина великого герцога Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельма Ернста, мала четверо дітей;
  • Адельгейда (1891—1971) — дружина принца Адальберта Прусського, мала трьох дітей;
  • Георг (1892—1946) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1941—1946 роках, був одруженим із графинею Кларою Марією фон Корфф Шміссінг-Керссенброк, мав четверо дітей;
  • Ернст (1895—1914) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Луїза (1899—1985) — дружина барона Ґеца фон Ваґенхайма, мала сина та доньку;
  • Бернхард (1901—1984) — титулярний герцог Саксен-Мейнінгена у 1946—1984 роках, був двічі одруженим, мав п'ятеро дітей.

1 вересня 1889 року Фрідріх отримав призначення у Королівський уланський полк № 13. Від 1 жовтня 1890 року його було переведено до Гессенського польового артилерийського полку № 11. Там за кілька місяців він став капітаном та командиром Другої кінної артилерийської батареї. 17 жовтня 1893 року повернувся до 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. З лютого по травень 1897 року працював у Генеральному штабі. Став майором, а згодом — командиром підрозділу 2-го Рейнського польового артилерийського полку № 23. Потім командував Бергішським польовим артилерийським полком № 59. 16 лютого 1902 став командиром 5-го Баденського польового артилерийського полку № 76. 19 грудня 1907 був призначений командуючим 20-ю польовою артилерийською бригадою в Ганновері.

20 січня 1913 року вийшов у відставку зі встановленою пенсією у статусі à la suite у складі 5-го Баденського польового артилерийского полку № 76. Також продоввжував залишатися у складі 6-го Тюринзького піхотного полку № 95. 18 лютого 1913 року отримав чин генерал-лейтенанта.

У червні 1914 року його батько помер, і старший брат Бернхард став правлячим герцогом Саксен-Мейнінгену. Майже відразу після цього почалася Перша світова війна. Фрідріх був знову покликаний до лав армії та від 2 серпня 1914 року отримав командування над 39-ою резервною піхотною бригадою.

За три тижні він загинув у Бельгії в битві при Шарлеруа від розриву гранати. 25 серпня його загибель була офіційно підтверджена.[5] Поховали принца на парковому цвинтарі Мейнінгена.[6] На військовому цвинтарі Тарсьєнна встановлено меморіальний камінь на честь Фрідріха.[7]

Його середній син Ернст загинув за кілька днів до нього у Франції. Старший був важко поранений, але зрештою одужав.[8]

Нагороди

Велике герцогство Баден

Королівство Пруссія

Інші країни

Вшанування
  • На честь принца названа вулиця Фрідріха (нім. Friedrichstraße) у Майнінгені.

Генеалогія
Георг I
 
Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька
 
Вільгельм II
 
Августа Прусська
 
Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький
 
Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
 
Еміх Карл Лейнінґенський
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бернхард II
 
 
 
 
 
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
Ернст I
 
 
 
 
 
Феодора Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг ІІ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодора Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки
  1. (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.
  2. Lundy D. R. The Peerage
  3. Історичні місця Майнінгену (нім.)
  4. Офіційний сайт вілли Карлотта. Історія Архівовано 16 листопада 2018 у Wayback Machine. (італ.)
  5. Події 25 серпня 1914 року (нім.)
  6. Парковий цвинтар Мейнінгена Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine. (англ.)
  7. Тарсьєнн (нід.)
  8. Біографія Георга Саксен-Мейнінгенського (англ.)

Література
  • Hans Philippi: Die Wettiner in Sachsen und Thüringen. C.A. Starke Verlag, Limburg 1989, ISBN 3-7980-0691-1.
  • Bernhard Post, Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach. 1876—1923. Glaux, Jena 2006, ISBN 978-3-931743-94-9, стор. 145, 153, 162, 486—487.
  • Arnold: Stammliste der Offiziere des 6. Thüringischen Infanterie-Regiments Nr. 95 nebst Stammtruppenteilen, vom 18. Februar 1807 ab. Perhes Verlag, Gotha 1900, стор. 188–189.
  • Paul Burg: Deutsche Prinzen, die für Deutschland starben: Zum Gedächtnis, Leipzig: Xenien-Verl., 1915, стор. 29—42.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.