Феодора Саксен-Мейнінгенська (1890—1972)

Феодора народилася 29 травня 1890 року у Ганновері. Вона стала первістком в родині принца Саксен-Мейнінгенського Фрідріха та його дружини Адельгейди цур Ліппе-Бістерфельд, з'явившись на світ наступного року після їхнього весілля. Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьмиː Адельгейдою, Георгом, Ернстом, Луїзою та Бернхардом.

Країною в цей час правив їхній дід Георг II.

Під час літнього візиту Феодори до Гірського парку Вільгельма, імператор Вільгельм II організував її заручини із овдовілим великим герцогом Саксен-Веймар-Ейзенаху Вільгельмом Ернстом, який в той час служив у прусських артилерійських військах.

У віці 19 років Феодора взяла шлюб із 33-річним великим герцогом. Весілля відбулося 4 січня 1910 у Майнінгені. З приводу весілля була випущена срібна монета номіналом у три марки, яка була законним платіжним засобом.[1]

Імператор Вільгельм II на церемонії присутнім не був. Багато хто пов'язував це з тим, що Георг II перебував у морганатичному шлюбі з акторкою. Бойкотом Вільгельма II так дивувалися, що зрештою імператорський палац оприлюднив офіційну заяву, що його просто не було запрошено.[2]

У подружжя народилося четверо дітейː

• Софія Луїза (1911—1988) — дружина князя Фрідріха Гюнтера фон Шварцбурга, дітей не мала;
• Карл Август (1912—1988) — титулярний великий герцог Саксен-Веймар-Ейзенаху у 1923—1988 роках, був одруженим із баронесою Єлизаветою фон Вангенхайм-Вінтерштайн, мав сина та двох доньок;
• Бернхард (1917—1986) — був одруженим із принцесою цу Сальм-Хорстмар Феліцією Софією, мав трьох дітей;
• Георг (1921—2011) — був одруженим із Ґізелою Яніш, мав трьох дітей.

Шлюб Феодори не був щасливим. Ейзенахський двір мав з німецьких найсуворіший етикет. Велика герцогиня була невдоволеною такою обстановкою і, заснувавши санаторій для одужуючих після корі та скарлатини, подовгу там залишилася. Багато хто розглядав її поведінку як втечу.

Велика герцогиня була також патроном «Патріотичного інституту жіночих асоціацій». Пізніше стала керівником Центрального ради жіночих асоціацій Червоного Хреста у Саксен-Веймарі. Середні та низькі класи герцогства дуже симпатизували правительці через її красу та доброту до бідних та знедолених.

Замок Гайнрігау

9 листопада 1918 року в ході Листопадової революції її чоловік зрікся престолу. Після цього вся родина виїхала до Силезії, де оселилася у старому замку Гайнрігау.[3] Там народився молодший син пари — Георг. За два роки після цього Вільгельм Ернст пішов з життя ще у досить молодому віці.

Феодора пережила чоловіка майже на півстоліття. Вона померла 12 березня 1972 у Фрайбурзі. Була похована на цвинтарі Бад-Кроцінгену. Могила до нашого часу не збереглася.[4]

• 29 травня 1890—21 січня 1910 — Її Світлість Принцеса Феодора Саксен-Мейнінгенська;
• 21 січня 1910—9 листопада 1918 — Її Королівська Високість Велика Герцогиня Саксен-Веймар-Ейзенаху;
• 9 листопада 1918—24 квітня 1923 — Її Королівська Високість Велика Герцогиня Саксен-Веймар-Ейзенаху (титулярно);
• 24 квітня 1923—12 березня 1972 — Її Королівська Високість Вдовіюча Велика Герцогиня Саксен-Веймар-Ейзенаху (титулярно).

• Bernhard Post; Dietrich Werner: Herrscher in der Zeitenwende: Wilhelm Ernst von Sachsen-Weimar-Eisenach, 1876–1923. Glaux, Jena 2006, ISBN 978-3-931743-94-9.

• Дім Саксен-Мейнінген (англ.)
• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Феодори Саксен-Мейнінгенської (англ.)
• Генеалогія Вільгельма Ернста Саксен-Веймар-Ейзенахського (англ.)