Фріц Бірмаєр
Фріц Бірмаєр (нім. Fritz Biermeier; 19 травня 1913 — 11 жовтня 1944) — німецький офіцер, штурмбанфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
| Фріц Бірмаєр | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Fritz Biermeier | ||||||||||
| Народився |
19 травня 1913 Аугсбург, Баварія, Німецька імперія | |||||||||
| Помер |
11 жовтня 1944 (31 рік) Modlind, Польща | |||||||||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Німецький рейх | |||||||||
| Учасник | Друга світова війна | |||||||||
| Військове звання | Штурмбанфюрер | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Член НСДАП (квиток № 4 137 044) і СС (квиток № 142 869). В 1934 році вступив у підрозділи «Мертва голова». Учасник Французької кампанії, командир взводу 1-го піхотного полку СС «Мертва голова» дивізії СС «Мертва голова». З початку 1941 року — ордонанс-офіцер і ад'ютант 2-го батальйону свого полку. Учасник Німецько-радянської війни. Відзначився у боях в Дем'янському котлі, де був важко поранений. Навесні 1942 року повернувся в дивізію і очолив взвод танкового батальйону СС. З квітня 1943 року — командир 5-ї роти, з липня 1943 року — 2-го батальйону 3-го танкового полку СС. Відзначився у боях під Кривим Рогом, де його батальйон знищив 38 радянських танків, не втративши жодного. Був важко поранений у бою і помер від ран.
Звання
- Анвертер СС (1 листопада 1933)
- Манн СС (9 лютого 1934)
- Штурмманн СС (1 листопада 1935)
- Роттенфюрер СС (25 березня 1936)
- Шарфюрер СС (1 жовтня 1937)
- Гауптшарфюрер СС (26 лютого 1938)
- Унтерштурмфюрер СС (12 березня 1938)
- Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1939)
- Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1943)
- Штурмбаннфюрер СС (20 квітня 1944)
Нагороди
- Спортивний знак СА в бронзі
- Почесна шпага рейхсфюрера СС (12 березня 1938)
- Кільце «Мертва голова»
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
- Залізний хрест
- 2-го класу (22 червня 1940)
- 1-го класу (7 жовтня 1941)
- Нагрудний знак «За поранення»
- в чорному (30 січня 1942)
- в сріблі (8 вересня 1944)
- Нагрудний знак «За танкову атаку»
- в сріблі (23 березня 1943)
- 2-го ступеня «25» (1 жовтня 1944)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (10 грудня 1943)
- дубове листя (№ 685; 26 грудня 1944, посмертно)
Література
- Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — ISBN 978-5-9955-0081-0
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- FEDERL, CH., Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939—1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, 2000.
- MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Publishing, Ltd., 2012.
- WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939—1945, Biblio-Verlag, 2004.
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
- Ritterkreuz Archiv II/2012, Veit Scherzer, Ranis, Juli 2012, ISSN 1866-4709