Фрі-джаз

Назва походить від назви платівки Орнетта Колмена Free Jazz, записаної 21 грудня 1960 року. Власне Орнетт Колмен і вважається відкривачем фрі-джазу.

Серед представників: Джон Колтрейн (початково починав у стилі хард боп, пізніше, після випуску у 1965 році платівки Ascension, і до смерті (1967), був одним з провідних артистів фрі-джазу, а багатьма критиками і фанатами вважався найяскравішим джазменом взагалі), Дон Черрі, Арчі Шепп, Сесіл Тейлор, Альберт Айлер, Петер Брьотцман, Тео Йоргенсмен, Сан Ра.

Тепер фрі-джаз став визнаним і популярним джазовим напрямком. Фрі-джаз підготував появу авангардного джазу, зокрема в творчості Еріка Долфі, Чарльза Мінгуса, музикантів з кругу AACM. перетворені елементи фрі-джазу присутні у пост-колмановському harmolodic (напр. Р.Ш Джексон), або фанкової музики M-Base, започаткованої Стівом Колменом.

Значний вплив фрі-джаз справив на авангардний рок (Soft Machine, Френк Заппа, Captain Beefheart and His Magic Band, Gong, Fred Frith, King Crimson, Henry Cow та інші).

Фрі джаз характеризується повною свободою в гармонії, колективною імпровізацією, значною інтенсивністю вираження, поліритмією, включенням впливів етнічної музики різних країв, розширенням палітри музичних звуків до скрипів і шумів.

Тема у фріджазовому творі звичайно включає лише кілька нот. Імпровізації не будуються за здалегідь вибудованим планом чи гармонічною послідовністю. Також не використовуються лади або тональні центри, які є орієнтирами для імпровізації в класичному джазі. Замість чіткого метру, у фрі-джазі виступає пульс, що підпорядковує перехресні ритми ударних та інших інструментів.

Попри поширену думку, фрі-джаз не має нічого спільного з музичним хаосом. Він вимагає від музикантів віртуозної майстерності, досконалого порозуміння, глибокого знання кожного елементу джазу. Для слухача сприйняття фрі-джазу є пригодою, де вони стають свідками народження і розвитку живого, неповторного твору.

• The Ornette Coleman Double Quartet, 'Free Jazz' (1961)
• The Joe Harriott Quintet, 'Abstract' (1962)
• Albert Ayler, ‘Spirits’ (1964)
• Eric Dolphy, ‘Out to Lunch’ (1964)
• John Coltrane, ‘A Love Supreme’ (1965)
• Cecil Taylor, 'Conquistador!' (1966)
• The Roscoe Mitchell Sextet, 'Sound' (1966)
• Sun Ra And His Solar Arkestra, 'The Magic City' (1966)
• Archie Shepp, ‘The Magic of Ju-Ju’ (1967)
• Joseph Jarman, 'Song For' (1967)

• Ефим Барбан Чёрная музыка, белая свобода. Музыка и восприятие авангардного джаза. — самиздат, 1977; Санкт-Петербург: Композитор, 2007.(рос.)
• Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — С. 23-39 (Фри-джаз)(рос.)
• David Keenan, "Fire Music", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 137-145.(англ.)