Фудзівара но Мототосі

Походив з аристократичного роду Північних Фудзівара, гілки клану Фудзівара. Праонук Фудзівара но Мітінаґа, сессьо. Син Фудзівара но Тосііе, Правого міністра, й доньки Такасіна но Нобутарі. Народився 1060 року. Здобув гарну освіту в приватній школі Фудзівара.

Фудзівара но Мототосі досяг молодшого п'ятого рангу, обіймав посаду помічника голови Лівої зовнішньої палацової гвардії (са-емонфу). У 1086 році втратив батька, що негативно вплинуло на придворну кар'єру. Невдовзі залишив службу, зосередившись на поетичній творчості. Втім 1094 року його не було відібрано для участі в поетичному турнірі Кая-но ін сітібан утаавасе («Поетичний турнір у 7 раундів в палаці Кая»), який організовував Фудзівара но Мородзане.

Поетичне визнання настає в часи перебування на троні імператора Хорікава. Знаний суддя на поетичних турнірах 1116, 1118, 1121, 1128, 1133, 1134 років. 1138 року стає буддистським ченцем під ім'ям Какусюн. Помер 1142 року.

З його доробку відомо більше ніж 100 віршів, з яких 3 включено до «Кін'йо вака-сю», також — «Хорікава хяку-сю», «Хякунін-сю», «Сендзай вака-сю». Мав також власну збірку «Мототосі-сю». В творчості протистояв новаторству Мінамото но Тосійорі. Також складав вірші китайською мовою. Ввважав одним з кращих знавцев старої японської поезії. , мав численних учнів, найвідомішим з яких був Фудзівара но Тосінарі.

У 1124 року програв суперництво Мінамото но Тосійорі за укладання нової імператорської поетичної антології. Був укладником поетичної антології «Сінсен роей-сю», де зібрано роей (вокально-інструментальні твори для придворної музики гагаку) і збірки Сін сандзю рокунін касен («Нові 36 поетичних генія»).

• Steven D. Carter: Traditional Japanese Poetry. An Anthology. Stanford University Press, 1991, ISBN 0-8047-2212-9, S. 148—156 (eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche).
• Louis Frédéric: Japan Encyclopedia. Harvard University Press, 2002, ISBN 0-674-00770-0, S. 206