Фудзівара но Мототосі

Фудзівара но Мототосі (1060 13 лютого 1142) — середньовічний японський державний діяч, поет періоду Хейан. Прихильник суворого дотримання класичних поетичних канонів.

Фудзівара но Мототосі
藤原 基俊
Народився 1060(1060)
Помер 13 лютого 1142
Підданство Японія
Діяльність поет, письменник, каліграф
Знання мов японська
Рід Північні Фудзівара
Батько Фудзівара но Тосііе
Мати донька Такасіна но Нобутарі
Брати, сестри Q11623073?, Q11623128?, Q11623155?, Fujiwara no Munemichid і Q11623223?
У шлюбі з 2 дружини
Діти 6 синів

Життєпис

Походив з аристократичного роду Північних Фудзівара, гілки клану Фудзівара. Праонук Фудзівара но Мітінаґа, сессьо. Син Фудзівара но Тосііе, Правого міністра, й доньки Такасіна но Нобутарі. Народився 1060 року. Здобув гарну освіту в приватній школі Фудзівара.

Фудзівара но Мототосі досяг молодшого п'ятого рангу, обіймав посаду помічника голови Лівої зовнішньої палацової гвардії (са-емонфу). У 1086 році втратив батька, що негативно вплинуло на придворну кар'єру. Невдовзі залишив службу, зосередившись на поетичній творчості. Втім 1094 року його не було відібрано для участі в поетичному турнірі Кая-но ін сітібан утаавасе («Поетичний турнір у 7 раундів в палаці Кая»), який організовував Фудзівара но Мородзане.

Поетичне визнання настає в часи перебування на троні імператора Хорікава. Знаний суддя на поетичних турнірах 1116, 1118, 1121, 1128, 1133, 1134 років. 1138 року стає буддистським ченцем під ім'ям Какусюн. Помер 1142 року.

Творчість

З його доробку відомо більше ніж 100 віршів, з яких 3 включено до «Кін'йо вака-сю», також «Хорікава хяку-сю», «Хякунін-сю», «Сендзай вака-сю». Мав також власну збірку «Мототосі-сю». В творчості протистояв новаторству Мінамото но Тосійорі. Також складав вірші китайською мовою. Ввважав одним з кращих знавцев старої японської поезії. , мав численних учнів, найвідомішим з яких був Фудзівара но Тосінарі.

У 1124 року програв суперництво Мінамото но Тосійорі за укладання нової імператорської поетичної антології. Був укладником поетичної антології «Сінсен роей-сю», де зібрано роей (вокально-інструментальні твори для придворної музики гагаку) і збірки Сін сандзю рокунін касен («Нові 36 поетичних генія»).

Джерела

  • Steven D. Carter: Traditional Japanese Poetry. An Anthology. Stanford University Press, 1991, ISBN 0-8047-2212-9, S. 148—156 (eingeschränkte Vorschau in der Google-Buchsuche).
  • Louis Frédéric: Japan Encyclopedia. Harvard University Press, 2002, ISBN 0-674-00770-0, S. 206
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.