Фульк II Добрий

Фульк II народився у 905 році[2]. Вперше згадується у грамоті свого батька 929 року разом зі своєю матір'ю і братом Гі. Його підпис стоїть під грамотою батька у серпні 941 року, ймовірно, незабаром після цієї дати він змінив батька. На початку в союзі з Робертіно виступав проти графів Блуа, але смерть Алена II Крива Борода, герцога Бретані, у 952 році змусила переглянути союзи. Фульк перейшов на бік Тібальдінів, сім'ї дружини Алена II Крива Борода, і взяв під свій контроль графство Нант від імені Дроґона, сина Алена II. Останній помер у 958 році за неясних обставин, і мешнканці Нанта, звинувативши Фулька у його вбивстві, підняли повстання і обрали собі в графи незаконнонародженого сина Алена на ім'я Гоель I.

Фульк поступився Сомюром графу Блуа Тібо I. Згадується, що його наступникам вдалося повернути собі Сомюр тільки приблизно століття по тому. У графа Пуатьє Гійома III Фульк забрав Мерон.

В останній раз Фульк II згадується у вересні 958 року під час зборів, на яких зібралися графи Блуа, Анжу і очільники бретонців. У вересні 960 року його син уже згадується як граф Анжуйський. Таким чином, Фульк II помер у проміжку між двома цими датами[3].

Фульк Добрий згадується в «Хроніці подвигів графів Анжуйських», написаний між 1100 і 1140 роками анженським монахом, на прохання Фулька Ле Решена. Наступником Фулька II став його 20-річний син Жоффруа I Ґрізґонель[1].

Його першою дружиною була Герберга, яка померла до 952 року. Про її походження не збереглося жодних свідчень[4]. У Фулька та Герберги були діти:

Графство Анжуйське

• Жоффруа I Грізгонель (пом.987) — граф Анжуйський, одружився з Аделаїдою Вермандуа, дочкою Роберта I[1];
• Ґі (пом.994) — єпископ де Пюї-ан-Веле[1];
• Аделаїда Анжуйська (Бланш) (945/950 — 1010/1026), була чотири рази заміжня[1]:
  • 1-й шлюб: (з 967) Етьєн де Бриуд — віконт Жеводан;
  • 2-й шлюб: (з бл. 975) Раймунд (V) (пом. 978) — граф Тулузький;
  • 3-й шлюб: (з 982) Людовик V (пом. 987) — король Франції, незабаром шлюб був розірваний;
  • 4-й шлюб: (з 987) Гійом I (пом.993) — маркіз Провансу;
• ймовірно, Адель — дружина Готьє I, графа Вексу, Валуа та Ам'єну.

Деякі джерела також приписують Фульку II наступних дітей:

• Дрогон (або Дре) — єпископ Пюї, після свого брата, однак, в списку єпископів Пюї у X столітті не згадується єпископа з таким ім'ям. Його присутність в родоводів, ймовірно, сталася через плутанину з Дроґоном Бретонським, зятем Фулька II.
• Юмбер (Гумберт) Ловчий — однак, про його існування не згадується у жодному документі[1];
• Бушар Поважний (пом.1005/1007) — граф Вандому, але його зв'язок не встановлений[1].

Овдовівши, Фульк в 952 році знову одружився з вдовою Алена II Крива Борода, Аделаїдою — дочкою Тібо Старого, графа Блуа[5], сестрі Тібо I де Блуа, що дозволило Фульк II сформувати альянс з Тібальдінами[5].

• Christian Thevenot, Olivier Orban, La legende doree des Comtes d'Anjou, Paris, 1991, ISBN 2855656249
• Denis Piel, Le pouvoir de Foulque II le Bon, comte d'Anjou de 941 a 960 : etude sur la puissance angevine au milieu du, Angers, 2010 (memoire dactylographie)
• Sassier, Hugues Capet, coll. « Biographies historiques », 14 janvier, 364 p. ISBN 9782213670027

• Фульк II Доброго (910—960). France Balade
• Фульк II Добрий(фр.)
• «Хроніка подвигів графів Анжуйських»(фр.)