Фюлеппіт
Фюлеппіт (рос. фюлеппит; англ. fülöppite, fuloppiete; нім. Fülöppit m) — мінерал, стибієва сульфосіль свинцю. Група плагіоніту.
| Фюлеппіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 2.HC.10a |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Bela Fülöppd[2] |
 Фюлеппіт у Вікісховищі | |
Названий за прізвищем угорського колекціонера Б. Фюлеппа (B. Fülöpp), J. de Finely, S. Koch, 1929.
Опис
Хімічна формула: Pb3Sb8S15.
Містить (%) Pb — 29,92; Sb — 47,91; S — 23,17.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює дрібні кристали призматичного або ромбоедричного обрису, рідко — таблитчасті. Спайності не виявлено. Густина 5,23. Тв. 2. Колір свинцево-синій з бронзовою грою кольорів. Риса червонувато-сіра. Блиск металічний. Непрозорий. Крихкий. Злом нерівний. Гідротермальний мінерал. Супутні мінерали: цинкеніт, сфалерит, доломіт. Зустрічається в родов. Трансільванії (Румунія). Рідкісний.
Див. також
Примітки
- Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- I d. F., Koch S Fülöppite, a new Hungarian mineral of the plagionite-semseyite group // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1929. — Vol. 22. — P. 179–184. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Фюлеппіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Фюлеппіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.