Філіпп Депорт

Філіпп Депорт ( фр. Philippe Desportes Philippe Desportes; 1546(1546), Шартр — 5 жовтня 1606, Абатство Нотр-Дам-де-Бонпор) — французький поет епохи Бароко. За м’якість та легкість своїх віршів, отримав прізвисько «французького Тібула», але критики вважали його епігоном Петрарки та Лудовіко Аріосто. Також абат Тірона, державний радник Франції. Дядько французкього поета епохи класицизму- Матюрена Реньє.

Філіпп Депорт
Philippe Desportes
Псевдо L. S. D. P.[1]
Народився 1546[2][3][…] або 1546[4]
Шартр[5]
Помер 5 жовтня 1606(1606-10-05)[2][6][…] або 1606[4]
Abbaye Notre-Dame de Bonportd, Пон-де-л'Арш
Країна  Франція
Діяльність поет, письменник, abbé
Мова творів французька[2]
Magnum opus Q19223972?
 Філіпп Депорт у Вікісховищі

Життєпис

Філіп Деспорт з родини багатих купців із Шартру, мав блискучу класичну освіту.

Був секретарем католицького єпископа Ле-Пюї, за його правління відвідали разом Італію, Рим. Під час подорожі відкрив поезію Петрарки, яка справила глибокий вплив на його творчість. Повернувшись з Італії, отримав доступ до двору французького короля. Потрапив у велику милість до Карла IX, заживши безтурботним придворним життям тієї епохи. До цього часу (1571 —1573) належить велика і найкраща частина його віршів, переважно барокового штибу: "imitations de l'Arioste", збірки "Diane, premières amours", "Les Amours d'Hippolyte", "Bergeries", "Masquarades", "Epitaphes", перша частина його "Elégies", яка принесла йому авторитет «французького Тібула».

1573 — супроводжував герцога Анжуйського в Польщу, до Кракова, коли той був обраний її королем, і перебував там дев'ять місяців. Коли останній 1574 вступив на французький престол, видав 30000 ліврів на друкування його віршів і подарував кілька прибуткових абатств, в яких Депорт здебільшого і перебував.

Видав збірник "Cléonic ou Dernières Amours", другу частину своїх елегій і інші збірники.

Після смерті Генріха III Депорт приєднався до Ліги, але скоро став на бік Генріха IV. Брав участь у процесі захоплення Нормандії.

З другоЇ половини життя, Депорт почав писати серйознішу літературу. Видав "Oeuvres chrétiennes", написаний гарною прозою, і переклади Псальмів (1590—1603). Створив власну поетичну школу, користувався загальною любов'ю.

Свого часу, твори поета були дуже поширені і багато разів видавалися, хоча більшість, є суто епігонськими, відносно італійським зразкам. Інші критики вважають Депорта самодостатнім стилістом, та одним з найвидатніших петраркістів.

Заслуга Депорта - форма і мова його віршів. Вихований на творах Ронсара та його школи. Він перший досягнув у французькій ліриці "знаменитої прозорості та витонченості", яку так шанує світова літературна критика. В умовній ієрархії поетів, він посідав місце між Ронсаром та Малербом.

Твори Депорта видавалися і через століття по його смерті: "Oeuvres choisies de D"., "Bertaut et Regnier" (1823), "Пелісьє"; "Oeuvres de D". (1858), "Мішеля" та інші видання.

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Swartz A. Open Library — 2007.
  4. Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер
  5. Універсальна Енциклопедія — Encyclopædia Britannica.
  6. Encyclopædia Britannica

Література
  • Депорт, Филипп // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Ця стаття має (розділ) текст, взятий (перекладений) з одинадцятого видання «Британської енциклопедії»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.