Філіпп I (король Франції)

Філіпп був сином короля Франції Генріха I і Анни Київської. Хоча його коронували в семирічному віці, до 1066 року його мати була регентом. Це була перша королева Франції що мала владу регента. Разом з нею регентом був Балдуїн V, граф Фландрії.

Філіпп одружився з Бертою, дочкою Флоріса I, графа Голландії, 1072 року. Проте, після народження спадкоємця Філіпп закохався у Бертрад де Монфорт, дружину Фулка IV, графа Анжу. Він зрікся Берти (стверджуючи, що вона була дуже товста) і взяв шлюб з Бертрад 15 травня 1092 року. 1094 року Гуго, архієпископ Ліона, відлучив його від церкви. Після довгого мовчання Папа Римський Урбан II підтвердив відлучення на Клермонському соборі в листопаді 1095 року. Кілька разів відлучення призупинялося, оскільки Філіпп обіцяв розлучитися з Бертрад, але завжди повертався до неї, і після 1104 року відлучення не було підтверджене.

Як і його батько, Філіпп витрачав багато часу на придушення повстань васалів. 1077 року він уклав мир з Вільгельмом I Завойовником, який відмовився від спроби завоювання Бретані. У 1082, Філіп I розширив свої володіння анексією Вексену (частина Іль-де-Франс). Потім у 1100 взяв під свій контроль Бурж.

У 1095 році розпочався Перший Хрестовий похід. Філіп I не міг брати участь у поході через конфлікт з Папою Римським, тому у похід вирушив брат короля Гуго.