Філіп Холл

Філіп Холл (англ. Philip Hall) — англійський математик. Член Лондонського королівського товариства, професор Кембриджського університету. Найбільш відомий по роботі з теорією груп, особливо в кінцевих групах і розв'язаних групах. Протягом багатьох років він був єдиним алгебраїстом, якій працював в Англії.[7][8]

Філіп Холл
Philip Hall
Філіп Холл
Народився 11 квітня 1904(1904-04-11)[1][2][3]
Гампстед, Кемден, Великий Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Помер 30 грудня 1982(1982-12-30)[2][3] (78 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія[3]
Громадянство Велика Британія
Національність Британець
Місце проживання Велика Британія
Діяльність Математика
Галузь алгебра і теорія груп
Відомий завдяки Довів теорему Холла
Alma mater

Госпіталь Христа в Лондоні

Королівський коледж Кембріджа
Науковий керівник Карл Пірсон[4]
Знання мов англійська[2]
Заклад Кембриджський університет[3], Блечлі-Парк[3] і Кембриджський університет[3][5]
Членство Лондонське королівське товариство
Magnum opus Hall algebrad, Ringel–Hall algebrad, теорема Холла, Hall–Higman theoremd, Hall–Littlewood polynomialsd, Hall subgroupd, Hall's universal groupd, Hall wordd, three subgroups lemmad і Irwin–Hall distributiond
Посада голова[3] і Sadleirian Professor of Pure Mathematicsd[3]
Нагороди Член Королівського товариства (1942), медаль Бервіка (1958), медаль Сильвестра (1961), медаль Лармора (1965), медаль де Моргана (1965)[6]

Ранні роки

Філіп Холл народився 11 квітня 1904 року в сім'ї Джорджа Холла (англ. George Hall) і Мері Лаури Сейерс (англ. Mary Laura Sayers).

У 1909 році, проживаючи в будинку свого діда Йосипа Сейера (англ. Joseph Sayer), Філіп вступив до початкової школи Нью-Енду (англ. New End Primary School).

У 1910 році Філіп переїжджає з матір'ю в Уелл-Холл і надходить в недільну школу. Він досяг успіху в навчанні і в 1915 році отримав стипендію на навчання в школі-інтернаті Східний Госпіталь Христа Хоршем (англ. Christ's Hospital West Horsham). Це була школа для дітей із здібностями, чиї батьки не могли собі дозволити оплату за навчання.[6]

Освіта і кар'єра

У 1922 році Філіп закінчив Госпіталь Христа із золотою медаллю.

У 1921 році він отримав стипендію Відкритого Фонду (англ. Open Foundation) і в 1922 році вступив в Королівський коледж Кембриджа.

У 1925 році Холл отримав стипендію Відкритого Вищого Фонду (англ. Open Senior Foundation), що дозволило йому продовжити навчання в коледжі, який він, в результаті закінчив з відзнакою.

У 1926 році Філіп представив есе «ізоморфізм абелевих груп», як заявку на стипендію.

У 1927 році Холл був обраний в Королівський коледж. На той час він вже працював науковим співробітником Карла Пірсона в університетському коледжі Лондона.

Повернувшись в Кембридж Філіп зробив важливе відкриття в теорії груп, що в підсумку лягло в основу доведення теореми, яку називають теоремою Холла. Ці результати дослідження були опубліковані в записці про нерозв'язні групи в «Журналі Лондонського математичного товариства» 1928 році.

У 1932 році Холл написав одну зі своїх найвідоміших статей «Внесок в теорію груп первинного енергетичного порядку». Ця стаття є одним з фундаментальних джерел сучасної теорії груп.

У 1933 році Філіп був призначений лектором в Кембриджі.

У 1939 році він провів серію лекцій на невеликому засіданні в Математичному інституті в Геттінгені.

Під час Другої Світової війни Холл жив зі своєю матір'ю в Малому Гадесдене і працював над італійськими та японськими шифрами. У липні 1945 року Філіп повернувся в Королівський коледж Кембриджа.

У 1955 році Холл був одним з головних доповідачів на Единбурзькому математичному колоквіумі в Сент-Ендрюсі, де він дав п'ять лекцій по «симетричним функціям в теорії груп».

Головний внесок Холла в нескінченні групи проявляється в роботах 1952, 1959 і 1961 роках. Ідеї цих робіт є одними з основних областей досліджень теорії груп. Наприклад, «Підгрупи Фраттіні звичайно породжених груп» є важливою статтею про нескінченні групи, яку він опублікував у 1961 році.[6]

Особисті якості та захоплення

У Філіпа Холла була глибока любов до поезії, яку він читав англійською, італійською та японською мовами. Також Філіп любив музику, мистецтво, квіти і прогулянки. Однак він був досить сором'язливим і не дуже любив гучні компанії. Волів перебувати в компанії з одним або двома друзями. Про нього говорили, що він мав широкі знання не тільки з математики, а й практично з будь-якого питання.[6]

Нагороди
  • У 1942 році був обраний в члени Королівського товариства;
  • У 1958 році був нагороджений медаллю Бервіка;
  • У 1961 році був нагороджений медаллю Сильвестра, в знак визнання його видатних досліджень в алгебрі;
  • У 1965 році був нагороджений медаллю Лармора;
  • У 1965 році був нагороджений медаллю Де моргана.[6]

Роботи
Переклади російською

Див. також

Теорема Холла

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117711195 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Архів історії математики Мактьютор
  4. Математична генеалогія — 1997.
  5. https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1984.0009 — С. 259.
  6. Д. О'Конор, І. Робертсон (2003). Філіп Холл. Історія архіву математики MacTutor (англ.) (Школа математики і статистики; Університет Сент-Ендрюс, Шотландія). Процитовано 5 квітня 2018.
  7. Ф. Холл, Грехем Хігман (1956). Про п-довжину п-вирішуваних груп і теоремах відновлення для завдання. Праці Лондонського математичного товариства (англ.): 1–42. Процитовано 5 квітня 2018.
  8. Філіп Холл, Карл У. Груенберг, Д. І. Роузлінд (1988). Зібрані роботи Філіпа Холла. Оксфорд, Clarendon Press. с. 776.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.