Філістія

Філістія являла собою п'ятиграддя (пентаполь): Ашкелон, Ашдод, Гат, Газа і Екрон.

Населяли країну філістимляни, чиє етнічне походження суперечливе. Вони є одним з так званих « народів моря», і за давніми переказами прибули в Ханаан з Кріту[1].

Поселившись в Ханаані, філістимляни змішалися з місцевим західно-семітським населенням, від яких перейняли релігію і мову (у Біблії завжди передбачається, що євреї і філістимляни спілкувалися одною і тою ж мовою). Релігія філістимлян зводилася до шанування семітських богів — Дагона, Астарти і Баала.

Філіст займала південну частину прибережної смуги сучасного Ізраїлю включаючи так званий Сектор Гази. Якщо вважати Рафіах[2] найпівденнішим містом Філістіі і Яффу найпівнічнішим її містом, а гірський хребет Ізраїлю її східним кордоном, включаючи, таким чином, в Філістію і Шефелу, то вийде площа довжиною в 100 км і шириною в 60 км на півдні і 20 км на півночі. До складу Філістіі входило і місто Циклаг.

Торговельне й стратегічне значення Філістіі визначалося як тим, що країна розташована на березі Середземного моря, так і тією обставиною, що по її території проходила найближча дорога з Єгипту в Ерец-Ісраель.

Приблизно в 1190 р. до н. е., коли Єгиптом правив фараон Рамзес III, філістимляни (Purasati) вторглися в Єгипет, але були відкинуті, оскільки Рамсес III розбив ці племена на морі і на суші. Після цього, в 1177 р. до н. е. філістимляни захопили чотири ханаанскьих міста — Ашкелон, Ашдод, Гат і Газу (п'яте філістимське місто, Екрон, було, ймовірно, засновано ними).

Цікаво, що серед народів, які вторглися в Єгипет, на пам'ятнику Рамзесу III згадується і якийсь народ Dano (Danona). Деякі вчені вважають, що цей народ має відношення до коліна Дана. Але і після завоювання цих ханаанських міст, в даній місцевості продовжували проживати ханаанські племена аввеі[3], анакім[4] та рафаїм[5].

У політичному відношенні Філістія поділялася на п'ять князівств, за числом міст. В Герарі, пізніше в Гаті, жив цар, який повинен був враховувати думку п'яти князів[6]; він очолював військо на війні і вирішував питання вступу в союзи[7].

Озброєння філістимської армії складалося з повстяного шолома, панциря, великого круглого щита, короткіх списів, великих мечів і бойових колісниць.

Країна була відносно розвинена: вважають навіть, що саме філістимляни перші ввели в Ерец-Ісраель вживання заліза, що витіснило мідь і бронзу.

До перемоги Давида над філістимлянами їх містами правили сранім («лідери»), які складали раду філістимського п'ятиграддя. Правом ради було скасувати рішення кожного окремого серена[8]. Пізніше на чолі філістимських міст стояли царі[9].

Філістимляни були здатні виставити велике, добре оснащене військо, котре включало тяжкоозброєну піхоту, лучників і бойові колісниці[10]. У філістимському війську служили також найманці[11][12].

Дуже скоро між євреями і філістимлянами почалася довга завзята війна. Ці війни відбувалися як з суперництва за торгові шляхи, так і за родючі землі.

Перші удари філістимлян були спрямовані, головним чином, проти колін Дана і Веніаміна, почасти також проти Юди, що знайшло відображення в оповіданнях про подвиги Самсона[13].

Перший час, війна йшла на користь філістимлян — згідно з Біблією вони володарювали над Ізраїлем 40 років[14].

Звільнення від ярма філістимлян почалося під час пророка Самуїла, хоча тоді у битві під Афеком навіть потрапив до рук філістимлян Ковчег Завіту[15]. Тільки через 20 років євреям, під Каменем Перемоги (העזר אנן), вдалося здобути велику перемогу на Філістією[16]. Війна, однак, тривала і при Саулі, який був розбитий в битві біля гори Гілбоа. Після того, як Давид став царем Ізраїльського царства, він завдав поразки філістимлянам і не тільки звільнив країну від їх ярма, а й зробив Гат своїм васалом[17][18]. Філістимляни, ставши васалами Ізраїльського царства, стали служити в армії Давида під назвою «загони креті і батогів». За часів Соломона філістимляни перебували в залежності від євреїв. З тих пір самостійної історії філістимлян більше не існувало. Після поразки у війні з євреями, Філістія розпадається на окремі міста-держави. Філістимляни ще продовжували функціонувати, платячи данину єврейським царям. Згодом філістимляни були завойовані Ассирією.

Під час пророка Нехемії жителі Ашдода вороже ставилися до єврейської громади[19], хоча євреї брали собі дружин почасти й з Ашдода[20]. Монети, викарбувані в Ашдоді, носять єврейські написи.

Назва «Палестина», як відомо, походить від назви «Філістія». Назва Палестина за Ізраїлем утвердилася «завдяки» римлянам, які ненавиділи євреїв з юдейських війн, і хотіли стерти саме ім'я юдейського народу з історії.

В 135 році римлянами було придушене повстання Бар-Кохби. Імператор Адріан вирішив остаточно розправитися з непокірною Юдеєю. Єрусалим був перейменований на греко-римське місто Елія Капітоліна, куди був заборонений вхід євреям, а Юдею (Ерец- Ісраель) перейменували на Палестину або Палестинську Сирію (Syria Palaestine), «щоб назва Ізраїль не згадувалася більше!»[21].

Нинішні противники Ізраїлю — антисеміти — намагаються видавати єврейську країну за Палестину, при цьому під Палестиною маючи на увазі арабську державу, а під палестинцями — арабів (які прибули в країну після розгрому хрестоносців), які, звичайно, не мали жодного відношення до стародавніх філістимлян, ближчих до греків, і не були семітами.

• Strongs Lexicon