Філ Еспозіто

20 лютого 1942 року в містечку Су-Сен-Марі, у сім'ї переселенців з Італії, народився хлопчик, якого назвали Філіп Ентоні. Через рік у Філа з'явився молодший брат — Ентоні Джеймс, більш відомий, як Тоні. З дитинства брати грали в хокей, але на різних позиціях; старший — центральний нападник, а молодший — воротар.

У 1963 році Філ Еспозіто дебютував у Національній хокейній лізі у складі «Чикаго Блек Гокс». Перші кроки в професіональному спорті давалися нелегко. На фоні Боббі Халла виглядав занадто повільним, а поряд зі Стеном Микитою — незграбним. З тих часів за ним міцно закріпилося прізвисько «Бик». За чотири роки перебування у чикагському клубові Філ так і не зумів розкрити свої найкращі якості — гравець середнього класу, яких безліч в НХЛ.

1967 року тренер «Брюїнс» Гарі Сінден зумів розгледіти у ньому те, що не хотіли помічати інші; цілеспрямованність, настирливість та неабияку силу в боротьбі на п'ятачку біля воріт. Філ Еспозіто став гравцем «Бостон Брюїнс». З другого сезону, у цій команді, він вже вважався одним з найкращих гравців ліги. Разом з Боббі Орром був лідером клубу і її найрезультативнішим гравцем. У складі «Брюїнс» двічі вигравав Кубок Стенлі та безліч особистих нагород (приз Харта, нагороду Лестера Пірсона (зараз Теда Ліндсея) та трофей Арта Росса). У сезоні 1970/71 років встановив два рекорди НХЛ: за набраними очками за сезон — 152 та закинутими шайбами — 76. У 1972 році був визнаний спортсменом року в Канаді (нагорода Лу Марша).

З сезону 1975/76 грав за «Нью-Йорк Рейнджерс». У 1978 році отримав трофей Лестера Патріка, а наступного року грав у фіналі Кубка Стенлі. За шість сезонів у цьому клубові закинув 184 шайби у регулярному чемпіонаті та 11 на стадії плей-офф.

Провів десять матчів у складі «Всіх зірок НХЛ». За результатами сезону шість разів обирався до першого складу «Всіх зірок НХЛ», двічі до другого. Один з найвлучніших форвардів в історії ліги — 717 закинутих шайб. З 1984 року член зали слави хокею в Торонто, а з 1989 — зали слави канадського спорту в Калгарі. З 1987 року № 7, під яким виступав Філ Еспозіто, не використовується у клубові «Бостон Брюїнс».

У складі національної збірної Канади був найрезультативнішим гравцем суперсерії 1972 року СРСР —Канада та переможцем Кубка Канади 1976 року. Був учасником чемпіонату світу 1977 року.

• Володар Кубка Канади (1): 1976
• Володар Кубка Стенлі (2): 1970, 1972
• Володар приза Харта (2): 1969, 1974
• Володар трофею Арта Росса (5): 1969, 1971, 1972, 1973, 1974
• Володар нагороди Теда Ліндсея (2): 1971, 1973
• Володар нагороди Лестера Патріка (1): 1978
• Спортсмен року в Канаді (1): 1972
• Гравець першого складу «Всіх зірок НХЛ» (6): 1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1974
• Гравець другого складу «Всіх зірок НХЛ» (2): 1968, 1975
• Учасник матчів «Всіх зірок НХЛ» (10): 1969—1975, 1977, 1978, 1980
• Член зали слави хокею: 1984
• Член зали слави канадського спорту: 1989

• Зала слави хокею
• Список 100 найкращих гравців НХЛ
• Список гравців НХЛ, які закинули 500 шайб у чемпіонаті
• Список гравців НХЛ, які набрали 1000 очок у чемпіонаті

• Біографія на сайті Hockey Hall of Fame
• Статистика на сайті hockeyDB.com