Фірлюк ангольський

Фірлюк ангольський[2] (Mirafra angolensis) — вид горобцеподібних птахів родини родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає на півдні Центральної Африки.

?
Фірлюк ангольський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Фірлюк (Mirafra)
Вид: Фірлюк ангольський
Біноміальна назва
Mirafra angolensis
Barboza du Bocage, 1880

Ареал поширення виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Mirafra angolensis
Віківиди: Mirafra angolensis
EOL: 1048061
ITIS: 561143
МСОП: 22717064
NCBI: 1365169

Опис

Довжина птаха становить 17—18 см, з яких від 4,6 до 5,8 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить від 1,6 до 2,1 см. Середня вага становить 30–42 г. Виду не притаманний статевий диморфізм, хоча самці трохи більші і важчі за самичок.

Тім'я, потилиця і шия рудувато-коричневі. Верхня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смужками. Обличчя охристе, горло білувате. Груди і живіт кремові, груди поцятковані темно-коричневими смужками. Живіт і гузка світло-кремові. Крила коричневі, краї крил рудуваті. Дзьоб зверху темно-роговий, знизу світліший. Очі червонувато-карі.

Підвиди

Виділяють три підвиди:[3]

Поширення і екологія

Ангольські фірлюки мешкають в Анголі, Демократичній Республіці Конго, Замбії і Танзанії. Вони живуть на відкритих трав'яних рівнинах, порослих акаціями і чагарниками. Часто першими прилітають на поля, вигорілі під час пожеж.

Поведінка

Ангольські фірлюки харчуються комахами та насінням. Сезон розмноження триває з вересня по січень. У кладці 3 яйця. Яйця кремового кольору, поцятковані коричневими плямами.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Mirafra angolensis.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 серпня 2021.

Джерела
  • Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
  • Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.