Фірлюк кенійський

Фірлюк кенійський[2] (Mirafra williamsi) — вид горобцеподібних птахів родини родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Ендемік Кенія. Вид був названий на честь Джона Джорджа Вільямса (1913–1997), британського орнітолога, куратора Музея Корендона[4].

?
Фірлюк кенійський
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Фірлюк (Mirafra)
Вид: Фірлюк кенійський
Біноміальна назва
Mirafra williamsi
Macdonald, 1956

Ареал поширення виду
Посилання
Вікісховище: Mirafra williamsi
Віківиди: Mirafra williamsi
ITIS: 561166
МСОП: 22717028
NCBI: 1365195

Опис

Кенійський фірлюк має значно менші розміри, ніж польовий жайворонок: довжина птаха становить 14 см. Однак кенійський фірлюк має набагато довший дзьоб відносно довжини тіла.

Верхня частина тіла бурувата, поцяткована темними плямками. Горло біле, груди жовтувато-коричневі, поцятковані краплеподібними темно-коричневими плямками. Живіт рудувато-коричневий. Крила коричнюваті. Два бічних рульових пера темно-коричневі зі світлими краями, решта бурі. Дзьоб зверху сіруватий, знизу червонуватий. Лапи червоні. Очі карі.

Поширення і екологія

Цей малодосліджений вид жайворонків відомий з північної Кенії, де мешкає двома окремими популяціями. Перша популяція мешкає на північ від міста Марсабіта, в пустелі Діді-Малгалла, на рівнині з червоним вулканічним ґрунтом, порослій невисокими злаками і чагарниками. Друга популяція мешкає на плато між містами Ісіоло і Гарба-Тула, порослому чагарниками роду Barleria. Плато знаходиться на висоті від 600 до 1350 м над рівнем моря.

Збереження

Незважаючи на обмежений ареал поширення, МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція кенійських фірлюків нараховує до 200 тисяч птахів.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Mirafra williamsi.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 серпня 2021.
  4. Beolens, Bo (2003). Whose Bird? Men and Women commemorated in the common names of birds. London: Christopher Helm. с. 368. ISBN 0-7136-6647-1.

Джерела
  • Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.