Фірсов Анатолій Васильович

Вихованець московського хокейного клубу «Спартак». На початку сезона 1961/62 перейшов до ЦСКА. У перші роки виступів за «армійців» його партнерами були Леонід Волков і Валентин Сенюшкін. У 1965 році Анатолій Тарасов вирішив об'єднати в одну ланку вже досвідченого Фірсова і молодих гравців Володимира Вікулова та Віктора Полупанова. Це тріо вважається найсильнішим у радянському хокеї другої половини 60-х років[1]. А вже на початку 70-х з Фірсовим і Вікуловим грав Валерій Харламов. У сезоні 1971/72 здобули приз «Три бомбардири», як найрезультативніша ланка чемпіонату — 78 закинутих шайб[2].

За шістнадцять сезонів у вищій лізі провів 474 матчі, забив 344 голи. У кубку СРСР — 12 закинутих шайб, у кубку європейських чемпіонів — 14.

Все на хокейному майданчику робив легко і невимушено, і сучасників вражала його неперевершена техніка. Однак фахівців ще більше вражала незвичайна швидкість його ігрового мислення: перебуваючи навіть в самих безнадійних ситуаціях, він знаходив найкраще рішення.

На одному з турнірів швед Ульф Стернер продемострував фінт «ключка — ковзани — ключка». Тарасов запропонував Фірсову його повторити і саме завдяки радянському форварду цей складний технічний прийом став легендарним.

У складі національної команди дебютував 21 грудня 1962 року. Товариська гра у Празі проти збірної Чехословаччини завершилася поразкою з рахунком 3:4. Анатолій Фірсов відзначився двома закинутими шайбами.

Переможець хокейних турнірів на Олімпіадах в Інсбруку, Греноблі і Саппоро. По три золотих нагороди на Олімпійських іграх в радянській збірній, окрім Фірсова, здобували лише захисники Олександр Рагулін, Віталій Давидов, Віктор Кузькін і воротар Владислав Третьяк.

У збірній, окрім партнерів по клубу, грав з Віктором Якушевим, Євгеном Мишаковим і Олександром Мальцевим[3]. На Олімпійських іграх і чемпіонатах світу провів 67 матчів, набрав 117 очок (66+51). Всього в складі збірної СРСР провів 166 ігор, 134 голи.

• Олімпійські ігри

Чемпіон (3): 1964, 1968, 1972

• Чемпіонат світу

Чемпіон (8): 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971

• Чемпіонат Європи

Чемпіон (7): 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970

Віце-чемпіон (1): 1971

• Чемпіонат СРСР

Чемпіон (9): 1963, 1964, 1965, 1966, 1968, 1970, 1971, 1972, 1973

Віце-чемпіон (2): 1967, 1969

Третій призер (1): 1962

• Кубок СРСР

Переможець (5): 1966, 1967, 1968, 1969, 1973

• Кубок європейських чемпіонів

Переможець (6): 1969, 1970, 1971, 1972, 1973, 1974

• Найкращий нападник чемпіонату світу (3): 1967, 1968, 1971
• Символічна збірна чемпіонату світу (5): 1967, 1968, 1969, 1970, 1971
• Кращий бомбардир чемпіонату світу (4): 1967 (22 очки), 1968 (16), 1969 (14), 1971 (19)
• Кращий снайпер чемпіонату світу (4): 1967 (11 голів), 1968 (12), 1969 (10), 1971 (11)
• Найкращий хокеїст СРСР (3): 1968, 1969, 1971
• Кращий бомбардир чемпіонату СРСР (1): 1966 (40 голів)
• У списку 34 кращих хокеїстів СРСР (8): 1963, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971
• Входить до списку «100 бомбардирів чемпіонату СРСР» — 344 закинуті шайби[4].
• Член «Клубу Всеволода Боброва» — 515 голів (8 місце)[5].

• Профіль на сайті EliteProspects.com (англ.)
• Профіль на сайті Chidlovski.net (англ.)
• Кузнецы славы. Часть 14. Анатолий Фирсов (рос.)
• Профіль на сайті Sports-reference.com Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine. (англ.)