Фішбукінг

Відповідно до звіту про стан світового рибальства та аквакультури у 2020 році, опублікованого Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН, 35 % світового врожаю, виловленого або вирощеного для потреб споживачів, втрачається природно або під час транспортування та переробки, або як залишки на гуртовому складі та в роздрібних магазинах. Це склало близько 62 млн тонн від загального виробництва рибного господарства та аквакультури (179 млн тонн) у 2018 році. Крім того, риба та рибні продукти першими викидаються з холодильника кінцевими споживачами, якщо вони зіпсуються[3][4]. Це додаткові втрати від 5 % (Китай) до 30 % (США) у різних регіонах світу на рівні споживачів[5].

Резервування риби допомагає усунути ці непотрібні втрати завдяки прямим контрактам з представниками рибальського промислу і заздалегідь спланованим замовленням.

• Компанії-агрегатори надають можливість відстежувати рибу в режимі реального часу від моменту вилову до доставки за допомогою додатків і смарт-тегів^{[невідомий термін]} на кожній рибі;
• У світі вже доступні передплатні послуги для регулярних (щомісячних, щотижневих) поставок риби певних або різних типів від одного чи різних рибалок, наприклад, французький «Poiscaille», «MyFishman» у Малайзії[6], «Fish Box» у Великій Британії[7], «Seadora» в Україні[8] тощо).
• Розвиваються сервіси спільних закупівель, які дозволяють жителям однієї громади або району купувати рибу дешевше за рахунок більших обсягів («Buyers Club of Lummi Island Wild» у США[9]);
• Набирає популярності захист шляху доставки від судна до споживача за допомогою технології блокчейн. Цифрову інформацію про пересування риби неможливо сфальсифікувати на жодному етапі. Зокрема, таку технологію впроваджує австралійська компанія «Two Hands» для постачальників омарів[10].