Ф-1
Ручна осколкова граната Ф-1 (індекс ГРАУ — 57-Г-721) — ручна граната дистанційної дії, призначена для ураження живої сили противника в оборонному бою. Кидати гранату можна з різних положень і лише з-за укриття, з бронетранспортера або танку. Оскільки Ф-1 є гранатою оборонної дії, то радіус ураження осколками значно перевищує радіус можливого кидка гранати.
Ф-1 | |
---|---|
Ручна граната Ф-1 | |
Тип: | ручна граната |
Походження: | Радянський Союз |
Історія служби | |
Термін використання | з 1939 по сьогодні |
Характеристики | |
Маса | 0,6 |
Довжина | 117 |
Діаметр | 55 |
Вибухова речовина | тротил |
Маса вибухової речовини | 0,06 |
Механізм детонації | Запал УЗРГ, УЗРГМ час горіння сповільнювача запалу 3,2—4,2 секунди. |
Історія створення
Ф-1 була розроблена на основі французької осколкової гранати F-1 моделі 1915 р. (не плутати з сучасною F1 у пластиковому корпусі та напівготовими осколками) та англійської гранати системи Лемона, що постачались у Росію в роки Першої світової війни, звідки й назва Ф-1 та прізвисько «лимонка», що не має стосунку до фрукта. З причин розробки нової гранати для радянських військ можна вказати численні недоліки попередниці РГД-33, то ж 1939 р. було прийняте рішення про розробку нової оборонної гранати та доручене Ф. І. Храмееву з яким він впорався протягом двох місяців. На озброєння РККА граната прийнята з дистанційним запалом «Ковешникова» з займанням капсуля дистанційної дії (ударним механізмом). У 1941 р. замість запалу «Ковешникова» був прийнятий простіший у виробництві та використанні УЗРГ системи Е. М. Вицені. У військах граната крім «лимонки» отримала також прізвиська «фенюша».
Знята з озброєння в СРСР в 1988, але використовується всіма арміями пострадянського простору. У Російській федерації станом на 2013 на утилізацію було виставлено 365681 гранат Ф-1[1].
Характеристики та конструкція
Граната Ф-1 має наступні характеристики:
- Дистанція вкидання — 35-45 м.
- Максимальна дистанція ураження осколками — 200 м.
- Найімовірніша дистанція ураження осколками — 30-35 м.
- Час затримки вибуху — 3,2-4,2 с.
- Кількість осколків — до 300 шт.
Ф-1 складається з корпусу, вибухового заряду та запалу. У корпусі гранати розміщується вибуховий заряд та запал, також корпус слугує матеріалом для утворення осколків при розриві корпусу вибухом. Корпус гранати виробляється з чавуну, з поздовжніми й поперечними борознами, якими граната зазвичай розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. При зберіганні або транспортуванні гранат в цей отвір вгвинчена масова пробка. Вибуховий заряд заповнює корпус, та слугує для розриву гранати на осколки. Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) призначається для підриву вибухового заряду.
Модифікації та маркування
Бойові гранати пофарбовано у зелений колір від хакі до темно-зеленого. Навчально-імітаційні гранати пофарбовані в чорний колір з двома білими (вертикальна та горизонтальна) смугами. Крім того, навчальні гранати мають отвір у нижній частині корпусу. Бойовий запал не має кольору. У навчально-імітаційного запалу кільце чеки та нижня частина притискного важеля мають червоний колір.
Маркувальні клейма на корпусах гранат Ф-1
Шифр
підприємства |
Повна
назва підприємства |
---|---|
Г, ГЗ | арматурний завод м. Гусь-Хрустальний |
О | Омутінський металургійний завод, Кіровська область |
П, ПЗ | Песковський чавуноливарний завод, Кіровська область |
Р | Ржевський механічний завод, Свердловська область |
Т, ТК, т | Виправно-трудова колонія ІТК-1, м. Тамбов |
УМЗ,УОМЗ | Усманський механічний завод, Воронезька область |
Я | Ярцевський машинобудівний завод, Смоленська область |
трикутник | Завод «Будмаш», м. Прилуки, Чернігівська область |
Копії
Копіями Ф-1 можна вважати китайську гранату «Тип 1», польську F-1, тайванську оборонну гранату та чилійську Mk2.
Джерела
- В. Н. Шунков. Оружие пехоты 1939—1945. Харвест. Минск. 1999 г.
- ЛКИ. Ручные гранаты
- Ручная осколочная граната Ф-1 с запалом Ковешникова[недоступне посилання з липня 2019]