Хавренко Василь Михайлович
Василь Михайлович Хавренко (11 січня 1928, село Зелене, тепер Петрівського району Кіровоградської області — 10 грудня 1993, місто Жовті Води Дніпропетровської області) — український радянський діяч, бригадир прохідників шахти «Нова» Східного гірничо-збагачувального комбінату, Герой Соціалістичної Праці (29.07.1966). Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 8-го скликання.
Хавренко Василь Михайлович | |
---|---|
| |
Народився |
11 січня 1928 село Зелене, тепер Петрівського району Кіровоградської області |
Помер |
10 грудня 1993 (65 років) Жовті Води, Дніпропетровська область, Україна |
Громадянство | СРСР, Україна |
Національність | українець |
Діяльність | гірник |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Життєпис
Народився в селянській родині. 15-річним хлопчиком почав працювати в колгоспі.
Освіта середня. У 1948 році закінчив школу фабрично-заводського навчання (гірничо-промисловий технікум) у селищі Жовта Ріка (Жовті Води) Дніпропетровської області.
З 1948 року — прохідник, машиніст бойлерної установки шахти «Капітальна» Дніпропетровської області.
У 1960—1976 роках — бригадир бригади прохідників шахти «Нова» Східного гірничозбагачувального комбінату у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Бригада завжди перевиконувала планові завдання, за п'ятирічку 1959—1965 рр. виконала більше 8 річних норм.
У 1976—1988 роках — наставник на шахті «Нова» Східного гірничозбагачувального комбінату Дніпропетровської області.
З 1988 року — на пенсії, проживав у місті Жовті Води Дніпропетровської області.
Нагороди
- Герой Соціалістичної Праці (29.07.1966)
- орден Леніна (29.07.1966)
- орден Трудової Слави ІІІ ст. (25.04.1975)
- медаль «За трудову відзнаку» (24.12.1953)
- медаль «За доблесну працю»
- нагрудний знак «Шахтарська Слава» І, ІІ, ІІІ ступенів,
Звання
- Почесний гірник
- звання «Почесний громадянин міста Жовті Води»
Джерела
- http://ua.convdocs.org/docs/index-210773.html Архівовано 8 липня 2015 у Wayback Machine.
Література
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.