Петрівський район

Є поклади бурого вугілля (Дніпровський буровугільний басейн), залізної руди (Криворізький залізорудний басейн).,

Головна річка — Інгулець. Інгулець протікає усією територію району з півночі на південь. Інші річки: Жовта, Зелена, Верблюжка. Озера: Блакитне Око (Балахівка).

На території Петрівського району багато ставків, на річці Інгулець — водосховище.

Власівська балка (загальнодержавного значення).

Петрівський.

Новомогильне, Ганнівське, Бабеньківське урочище, Питомник, Балахівське урочище, Михайлівське.

За легендою с. Петрове виникло в кінці XVII ст. як хутір козака Петрика, Петра Івановича Іваненка, який в 1696 р. загинув у бою з російсько — гетьманським військом під час татарсько — козацького набігу на Лівобережжі. За іншим переказом селище засноване запорізьким козаком Петром Глобою в 60 — их роках XVIII ст.

Відомо, що в першій половині XVIII ст. тут були запорозькі зимівники, Інгулець служила природною межею між Буго — Гардскої й Кодацької паланки.

22 березня 1764 ця територія відійшла до Єлисаветградської провінції знову створеної Новоросійської губернії.

Перша церква села була побудована в 1780. Пізніше на протилежному березі річки з'явилася ще одна церква. Називалися вони на честь Вознесіння (Вознесіння) та Покрови.

22 січня 1784 Новоросійська губернія була реформована в Катеринославське намісництво і с. Петрове увійшло до Олександрійського повіту.

12 грудня 1796 р. намісництво було скасовано і створена Новоросійська губернія, с. Петрове виявилось в Єлисаветградському повіті (Олександрійський повіт розформувався).

8 жовтня 1802 р. Новоросійська губернія розділилася на три, і с. Петрове відійшло до Миколаївської губернії.

15 травня 1803 р. Миколаївська губернія була перейменована на Херсонську з перекладом губернського правління з Миколаєва до Херсона. 1 січня 1806 р. Єлисаветградський повіт розділився на два — Єлисаветградський та Олександрійський і с. Петрове перейшло до складу Олександрійського повіту.

У результаті виникнення Південних військових поселень, початок якому поклав указ 16 квітня 1817, с. Петрове з 1822 р. увійшло до складу 2 — го кавалерійського округу, де розселилися ескадрони Стародубського кірасирського полку, що входив в третю кірасирську дивізію 2 — го резервного кавалерійського корпусу. Штаб полку знаходився в с. Новому Стародубі, штаб дивізії — в с. Новій Празі, штаб корпусу — в Єлисаветграді.

За указом 4 червня 1857 р. військові поселення почали ліквідовуватися, а населені пункти повертатися в цивільному стані, тобто в підпорядкування своїх повітів і губерній.

До революцій 1917 р. і наступною за нею громадянською війною с. Петрове було у складі Олександрійського повіту Херсонської губернії.

Українська Центральна Рада, яка прийшла до влади в Україні 4 березня 1917 р., і створена нею 7 листопада того ж року Українська Народна Республіка, підготували, але не змогли провести адміністративно — територіальну реформу.

У період гетьманування Павла Скоропадського (29 квітня — 14 грудня 1918) с. Петрове входило до Олександрійського повітового староства, а під час змінив гетьманат Директорії — до Олександрійського повітового комісаріату.

У травні 1919 р. Херсонська губернія розділилася на дві — Одеську і Херсонську. У січні 1920 р. в с. Петрове остаточно встановлена радянська влада. Спеціальною постановою ВЦВРК від 28 січня 1920 р. був затверджений розділ губернії, і с. Петрове залишилося в Херсонській губернії.

13 березня 1920 Херсонська губернія була перейменована в Миколаївську з переведенням адміністративного центру м. Миколаїв.

У травні 1920 р. була створена Кременчуцька губернія, затвердили укази ВУЦВК від 18 і 30 липня та 15 серпня 1920 р. Олександрійський повіт увійшов до складу цієї губернії.

У жовтні 1922 р. Кременчуцька губернія була розформована, а Миколаївська увійшла до складу Одеської.

У 1923 р. згідно з постановою ВЦВРК від 7 березня, затвердженої сесією ВЦВРК 12 квітня, повіти були ліквідовані, замість них утворено округи, що поділялися на райони.

Селище Петрове стало районним центром Криворізької округи Катеринославської губернії. 3 червня 1925 р. були скасовані губернські поділи та проведено укрупнення округів.

У 1930 р., згідно з постановами ВУЦВК та РНК УРСР від 13 червня та 12 вересня, всі округи були скасовані та райони підпорядковані безпосередньо республіканському центру.

Таким чином с. Петрове пройшло шлях від хутора або невеликого села в адміністративний центр одного з найдавніших і найбільших районів Кіровоградської області.[2]=

9 лютого 1932 р. в Україні були створені області та с. Петрове виявилося у Дніпропетровській області.

22 вересня 1937 була створена Миколаївська область, до якої перейшли кілька районів Дніпропетровської області, в тому числі і Петровський район.

10 січня 1939 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Кіровоградська область і с. Петрове стало одним з її тридцяти райцентрів.

З 8 серпня 1941 р. по 21 жовтня 1943 с. Петрове знаходилося в німецькій окупації, у грудні 1943 р. в селі була відновлена робота районних установ.

30 грудня 1962 кількість районів Кіровоградської області в результаті їх укрупнення скоротилося вдвічі, і Петровський район значно збільшився шляхом території ліквідованих сільрад сусідніх районів.

Наступний 1963 с. Петрове отримало статус селища міського типу.

Після розукрупнення 1965–1967 років, с. Петрове, стало центром району, територія якого вже не змінювалася до теперішнього часу.