Ханас Степан

Степа́н Хана́с (*Башня Долішня Любачівського повіту), боєць УПА «Камінь» (* 1912, дата народження не встановлена ).

Освіта вища: студіював у Львівському університеті.

За перших більшовиків учителював у селі Борова Гора на Любачівщині. Внаслідок терору і знущань мав здеформоване лице, ніс і глибокі сліди ран на руках від тюремних кайданків. У листопаді 1944 року з села Тимці разом Євгеном Місилом і Ярославом Подольчаком був зв'язком в УПА. За Лівчею вступив до новоствореної чоти «Крука», яка за короткий час в люблинецьких лісах приєдналася до куреня «Месники» під керівництвом «Залізняка». Тут став політвиховником у першій сотні Івана Шиманського «Шума». (Згідно з «Партизанськими дорогами…» у третій сотні «Месники-3», під командуванням того ж «Шума», з квітня 1945 по квітень 1946)[1]. Навесні 1945 року коротко був чотовим у другій сотні «Біса», згодом працював у штабі куреня як заступник к-ра «Залізняка», а від початку літа 1945 до 1947 виконував обов'язки секретаря в штабі куреня. В 1947 восени рейдував разом з командиром сотні Григорієм Мазуром «Калиновичем» на захід. На польсько-чеському пограниччі їх група попала на чеську засідку. За деякими твердженнями, «Камінь» загинув на місці, за іншими — поранений попав у полон, згодом був депортований до Польщі і розстріляний у Варшаві разом з сотенним «Калиновичем». Однак його прізвища серед українців, засуджених до смертної кари, страчених і померлих у в'язницях Польщі в 1944–1956 роках, немає.

Залежно від часу і виповнюваних обов'язків вживав різних псевдонімів: «Палій», «Камінь», «Ярий». Багато знало стрільця як «Директор».