Шпонтак Іван

Іван Шпонтак (псевда: «Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»)  (12 серпня 1919, с. Вовкове, Ужгородського району — 14 квітня 1989, м. Великі Капушани, Словаччина) — український військовик, сотник УПА, командир куреня «Месники», командир ТВ-27 «Бастіон», командир сотні, згодом куреня «Месники», шеф штабу ВО-6 «Сян».

Іван Шпонтак
 Сотник
Загальна інформація
Народження 12 серпня 1919(1919-08-12)
с.Вовкове, Ужгородський район, Закарпатська область
Смерть 14 квітня 1989(1989-04-14) (69 років)
м. Великі Капушани,  Словаччина
Національність українець
Псевдо «Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»
Військова служба
Роки служби 1944—1947
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Війни / битви Угорсько-українська війна 1939 року, Друга світова війна і Боротьба УПА проти радянської армії
Командування
Командир куреня «Месники»
1944 — вересень 1947
березень 1945 — вересень 1947
Шеф штабу ВО-6 «Сян»
березень 1945 — вересень 1947
Нагороди та відзнаки

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу.

Лав наших залізних нічим не здолати,
Нас крик не лякає ворожих атак:
У нас попереду син дальніх Карпатів,
Наш друг — командир Залізняк.
В нім воля сталева,
Він наш командир!
Із ним ми, як леви,
Як бурі, як вир!

Петро Василенко «Волош»,
Марш «Месників»[1]

Життєпис

Народився в 1919 році в селі недалеко від Ужгорода. Був сільським вчителем.

У 1939 році пішов добровольцем у Карпатську Січ. Потрапив в полон до угорських військ. Переданий мадярами до німецького табору, де його примушують працювати на цементному заводі.

З початку радянсько-німецької війни в жовтні 1941 за дорученням ОУН йде в допоміжну поліцію у Львові. Пізніше призначений заступником начальника допоміжної поліції у Рава-Руській.

У квітні 1944 всім постерунком в Рава-Руській переходить в УПА, командир сотні, пізніше, після її реорганізації у курінь «Месники», стає курінним командиром.

У березні 1945 стає командиром ТВ-27 "Бастіон", одночасно перебуваючи шефом штабу ВО-6 «Сян» і командиром куреня «Месники». Перебував на цих посадах аж до вересня 1947 року, коли, внаслідок проведення польським прокомуністичним урядом Операції «Вісла», підрозділи УПА на Закерзонні були розформовані.

В листопаді 1947 року перебрався жити у Словаччину.

Викритий 1960 й переданий у Польщу, де його було засуджено районним судом в Перемишлі до смертної кари. 3 червня 1961 смертну кару замінено на пожиттєве ув'язнення. 20 років перебував у тюрмах.

Звільнений 4 листопада 1981 й повернувся в Словаччину.

Помер 14 квітня 1989[2]

Псевда

У своїй діяльності Іван Шпонтак використовував різні псевда («Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»), що було пов'язано з особливістю його роботи в УПА.

Псевдо «Залізняк» Шпонкак прибрав, зорганізувавши весною 1944 року сотню УНС і використовував його й надалі, як командир цього підрозділу, коли вищезгадана сотня пізніше стала сотнею УПА та куренем «Месники» під його командуванням[3].

У січні 1945 року відбулась реорганізація УПА на Закерзонні — розподіл на менші тактично-територіальні одиниці — тактичні відтинки (ТВ). Збройні відділи, котрі діяли на Посянні, об'єднано в ТВ-27 «Бастіон», а Іван Шпонтак, призначений командиром 27-го відтинку (про це його повідомив під час особистої зустрічі в Гуті-Любицькій на початку березня 1945 року Мирослав Онишкевич «Орест»), на цій посаді використовував псевдо «Леміш»[4].

Пізньої осені 1945 року Івана Шпонтака призначено шефом штабу відновленої воєнної округи «Сян». Виконуючи ці обов'язки (скорше номінально[5]), Шпонтак використовував псевдо «Дубровник», а її командир Мирослав Онишкевич — псевдо «Олег»[4].

Таким чином, Іван Шпонтак міг одночасно використовувати принаймні три псевда: «Дубровник» як шеф штабу воєнної округи «Сян», «Леміш» — як командир ТВ-27 «Бастіон», що входив у ВО-6 «Сян» та «Залізняк» — як командир куреня «Месники», що був основною бойовою силою 27-го тактичного відтинку[6].

Нагороди

Нагороджений 25 квітня 1945 року Срібним Хрестом Бойової Заслуги 2 класу.[7]

Див. також

Примітки
  1. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» // Марш «Месників». — Дрогобич : Відродження, 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.
  2. Літопис УПА. Торонто 1989 — Львів, 1995.
  3. Іваник, 2012, с. 408.
  4. Іваник, 2012, с. 409.
  5. Протоколи допитів Мирослава Онишкевич («Ореста», «Олега») слідчими Міністерства Держбезпеки Польщі пол. Protokoły przesłuchania M. Onyszkiewicza. [b:]: PJPC, Box 78, file 4, p. 31
  6. Іваник, 2012, с. 410.
  7. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.