Чжу Юаньчжан

Чжу́ Юаньчжа́н (кит.: 朱元璋; піньїнь: Zhū Yuánzhāng), храмове ім'я Тайцзу (кит.: 太祖; піньїнь: Taizu; 21 жовтня 1328 — 24 червня 1398) — китайський державний і політичний діяч. Засновник і перший імператор китайської династії Мін. Походив з родини бідних селян. Брав участь у антимонгольському повстанні червоних пов'язок у 1351–1366 роках. Вислужився від солдата до полководця повсталих. Підкорив басейн річки Янцзи, а згодом — усю Центральну китайську рівнину. 1368 року проголосив створення династії Мін. Вигнав з Китаю монгольські війська у північні степи та встановив односібне правління. Заклав основи Мінської імперії, що панувала в Китаї до 1644 року. Посмертне ім'я — Імператор Ґао. Девіз правління — Хун'у. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Хун'у́ (кит.: 洪武帝; піньїнь: Hóngwǔ-dì).

Чжу Юаньчжан
трад. китайська: 朱興宗
трад. китайська: 朱重八
трад. китайська: 朱元璋
трад. китайська: 洪武帝
1-й Імператор Мін
23 січня 1368 — 24 червня 1398 року
Спадкоємець: Чжу Юньвень
 
Ім'я при народженні: спр. китайська: Chongba
Народження: 21 жовтня 1328[1][2]
Округ Фен'янd, КНР
Смерть: 24 червня 1398[3][2] (69 років)
Нанкін, Yingtian Fud, імперія Мін
Поховання: Сяолін
Національність: китайці
Країна: імперія Мін[4]
Релігія: буддизм
Рід: Династія Мін
Батько: Zhu Shizhend
Мати: Empress Chund
Шлюб: Ма Юхуань[4], Q7316961?, Q7317017?, Consort Guo Ningfeid і Consort Guo Huifeid
Діти: Zhu Biaod[5][4], Zhu Shuangd[5], Zhu Gangd[5], Zhu Sud[5][4], Zhu Fud, Чжу Ді[5][4], Zhu Zhend, Zhu Zid, Zhu Jid, Zhu Tand, Zhu Chund, Zhu Bod, Zhu Guid[6], Zhu Yingd, Zhu Zhid[6], Zhu Zhand, Zhu Quand[6][4], Zhu Piand, Zhu Huid[6], Zhu Songd, Zhu Mod, Zhu Yingd, Zhu Jingd, Zhu Dongd, Zhu Yid, Zhu Nand, Princess Linand, Princess Ningguod, Princess Chongningd, Princess Anqingd, Princess Runingd, Princess Huaiqingd, Princess Damingd, Princess Fuqingd, Princess Shouchund, Princess Nankangd, Princess Yongjiad, Princess Hanshand, Princess Ruyangd, Princess Baoqingd, Mu Yingd, Zhu Ningguod[4] і Zhu Shuangd[4]

 Медіафайли у Вікісховищі

Перші реформи

Після сходження на престол одразу зайнявся відновленням економіки країни. Він закріпив усі землі, захоплені селянами й великими землевласниками під час війни, за тими, хто їх обробляв. Орної землі не вистачало, тому землероби, які підіймали цілину, на три роки звільнялись від податків, що дозволило вже на третій рік правління Чжу Юаньчжана заселити цілинні землі навколо міст у північних областях. Надалі уряд також заохочував біженців та мешканців густонаселених областей до переселення на цілинні землі, надаючи їм усілякі пільги.

Імператор ініціював будівництво 48-кілометрової оборонної стіни навколо Нанкіна, а також нових палаців й урядових будівель. Відповідно до «Історії Мін», починаючи від 1367 року складався новий конфуціанський кодекс, відомий як «Да Мін люй», що набув остаточної форми 1397 року. Частково, втім, він повторював старий Танський кодекс 653 року.

Сім'я
  • Дружина Юхуань
  • Діти: 26 синів і 19 дочок

Примітки
  1. Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 21. — ISBN 978-0-295-98109-3
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 57. — ISBN 978-0-295-98109-3
  4. China Biographical Database
  5. Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 20. — ISBN 978-0-295-98109-3
  6. Tsai S. H. Perpetual Happiness: The Ming Emperor Yongle — University of Washington Press. — P. 55. — ISBN 978-0-295-98109-3

Джерела та література
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.