Ханти
Ха́нти (самоназва ханте, кантек, застарілий екзонім обські остяки́; рос. Ха́нты) — корінний угро-фінський народ півночі Західного Сибіру.
Ханти Хантэ | |
---|---|
дві хантські жінки у національному вбранні у Мань усквє, Березівське, Ханти-Мансійський автономний округ, Росія | |
Кількість | бл. 29 тис. осіб |
Ареал |
Росія: 28 678 осіб (2002) Ханти-Мансійський а. о. Ямало-Ненецький а. о. Україна: 100 осіб (2001) |
Близькі до: |
мансі, угорці, угро-фінські народи |
Мова | російська, хантийська |
Релігія |
традиційні вірування (шаманізм); православ'я |
Чисельність і територія проживання хантів
Чисельність хантів у Росії складає 28 678 осіб (згідно з даними перепису населення 2002 року)[1], з них 3/5 проживало у Ханти-Мансійському окрузі, ще близько третини — у Ямало-Ненецькому окрузі, решта — в Томській області та Республіці Комі.
Перепис населення в Україні 2001 року зафіксував проживання 100 осіб, які ідентифікували себе як ханти — з них як рідну хантийську мову вказало лише 6 чоловік, українську вважали рідною — 29 осіб.[2]
Мова і релігія
Ханти розмовляють хантийською мовою, яка разом з мовою мансі та угорською належить до угорської підгрупи фіно-угорської мовної групи уральської родини мов.
Писемність хантської мови на основі латинки створено в середині XIX століття визначним фінським вченим Матіасом Кастреном; уже за СРСР у 30-х роках XX століття радянськими філологами переведено на кирилицю. Основне житло хантiв — чум.
Традиційні заняття
Традиційні промисли хантів — рибальство, мисливство і оленярство (перейняте в ненців у ХІІІ-XIV століттях).
Видатні ханти
- Марія Кузьмівна Волдіна (Вагатова) - перша поетеса-ханти.
Див. також
Виноски
Посилання
- Словник етнографічних термінів хантийського народу
- Хантийські музичні інструменти
- Віртуальне стойбище хантів і мансі