Харківщенко Ігор Олександрович

Ігор Олександрович Харківщенко[1] (нар. 17 січня 1967, Одеса, УРСР) радянський, український та російський футболіст, захисник, згодом — тренер.

Ігор Харківщенко
Особисті дані
Повне ім'я Ігор Олександрович Харківщенко
Народження 17 січня 1967(1967-01-17) (55 років)
  Одеса, УРСР
Зріст 178 см
Вага 73 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
«Чорноморець» (О)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1983—1984 «Чорноморець» (О) 0(0)
1985—1992/ СКА (О) 262(12)
1993 «Норд АМ Поділля» 33(2)
1994—1995 «Верес» 47(2)
1995—1996 «Буковина» 38(0)
1996—1997 «Дніпро» 33(4)
1997  «Дніпро-2» 1(0)
1998 «Газовик-Газпром» 7(0)
1998  «Левський» 3(0)
1999 ЦСКА (Софія) 2(0)
1999 «Ботев» (В) ?(?)
2000 «Металург» (Л) 23(0)
2001 «Шериф» (Т) 19(0)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
2007—2008
2018—2019
2020—
«Сахалін»
«Минай»
«Нива» (Теребовля)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець футбольної школи одеського «Чорноморця». Перші тренери Матвій Черкаський та І. Іваненко. У 1983 році розпочав кар'єру в резервній команді «Чорноморця». У 1985 році перейшов до одеського СКА, кольори якого захищав протягом 8-ми років. На початку 1993 року підсилив склад хмельницького «Норд АМ Поділля». Під час зимової перерви сезону 1993/94 років став гравцем рівненського «Вереса», який виступав в еліті українського футболу. Сезон 1995/96 років провів у чернівецькій «Буковині». Влітку 1996 року отримав запрошення від дніпропетровського «Дніпра». Під керівництвом В'ячеслава Грозного Ігор був капітаном команди[2].

На початку 1998 року виїхав до Росії, де протягом півроку грав у клубі «Газовик-Газпром» (Іжевськ). Влітку 1998 року переїхав до Болгарії, де під керівництвом В'ячеслава Грозного захищав кольори клубу «Левський»[3]. Харківщенко розпочинав свої виступи в команді як гравець основного складу, але зігравши 3 матчі в групі «А» решту часу лікував свої травми. У 1999 році перейшов до одвічного ворога «блакитних», софійського ЦСКА. Таким чином захисник став першим легіонером, який встиг зіграти в складі обох столичних грандів болгарського футболу. У складі «армійців» українець не зміг закріпитися й розчарувавши тренерський штаб залишив команду[4]. Після відходу з софійського ЦСКА деякий час виступав у «Ботеві» (Враца). У 2000 році виступав в російському «Металурзі» (Липецьк). Під час зимової перерви сезону 2000/01 років перейшов молдовського клубу «Шериф» (Тирасполь). Після року виступів у Молдові повернувся до України, де виступав в одеських аматорських командах «Ласуня», ІРІК, «Сигнал» та «Іван». У 2005 році завершив кар'єру гравця.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. Спочатку допомагав В'ячеславу Грозному тренувати «Арсенал» (Київ), «Металург» (Запоріжжя) та «Терек» (Грозний). У 2007—2008 роках працював у тренерському штабі южносахалінського «Сахаліна». З січня 2010 року працював на посаді асистента головного тренера овідіопольського «Дністра»[5]. З 2013 по 2016 рік працював асистентом головного тренера в ужгородській «Говерлі».

2018 року очолив ужгородський «Минай», який розпочав виступи в другій лізі України. У серпні 2018-го після матчу проти «Вереса» відзначився емоційним сексистським висловлюванням про головного суддю зустрічі Крістіну Козорог: «Якщо жінка не розбирається у футболі, їй треба народжувати дітей. Народжувати дітей, а не судити матчі»[6]. ФК «Минай» засудив слова тренера, а також оштрафував його[7].

31 серпня 2020 керівництво теребовлянської «Ниви» представило футболістам нового головного тренера — Ігоря Харківщенка[8].

Досягнення

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.