Хемен

Хемен — в давньоєгипетській міфології був богом-соколом.

Тахарка здійснює підношення Хемену. Лувр.

Місця поклоніння

Часто шанувався як божественна істота, що має багато спільного з Гором, як Гор-Хемен пан Асфініса[1] або Гор-ахті-Хемен з Хефата.[2][3][4] Фліндерс Пітрі вважає Хемена богом Туфіума[5] (Ель-Тод). Ім'ям Хемена було також назване одне з давньоєгипетських міст (про це згадав у своїх записах Фліндерс Пітрі під час навчання в Абідосі)[6]

Згадки про Хемен

У стародавніх написах Хемен згадується вкрай рідко. Нижче представлені деякі з подібних написів:

  • Анхтіфі, номарх III септа (нома) Верхнього Єгипту під час показного огляду флоту, вбиває гіпопотамів в місті Хефат, для приношення їх Хемену у святкові дні.[7]
  • На стелі із закругленою вершиною, створеною в період XIII династії, вигравірувано волання до Птах-Сокар-Осіріса і Гора-Хемена пану Асфінісу. Раніше стела була в колекції В. С. Голенищєва, зараз вона знаходиться в Москві в ДМОМ ім. А. С. Пушкіна.[8]
  • Скульптор Усерхат, який жив наприкінці XVIII початку XIX династії, згадується як «волає до культу статуй, щоб спочивати в їх усипальницях». Хемен з Хефата був у числі тих богів, кому поклонявся Усерхат[9]
  • Відома статуя Хемена, створена за часів Аменхотепа III; зараз вона знаходиться у Франції в музеї Кальвет, який розташований в місті Авіньйон.[10][11]
  • У період XXII династії Хемен з Хефата виступає в ролі оракула. Людина на ім'я Ікені постає перед статуєю Хемена і вимовляє слова: «Ікені прав! Він заплатив!» і т. д.[12]
  • У 300 році до н. е. культ Хемена, як і раніше, був популярний, про що свідчить офіційний підпис до імені Хорнефер.
  • В Інституті Гріфіта є камінь з написом, на якому ймовірно зображений Хемен з головою сокола; напис свідчить: «Аменхотеп III коханий Хемена пана свята Хеб-сед».[11]

Див. також

Посилання

Джерела
  • Hans Bonnet: Lexikon der ägyptischen Religionsgeschichte, Berlin 2000, ISBN 3937872086, S. 285 → Hemen
  • Harco Willems: Crime, Cult and Capital Punishment. (Mo'alla Inscription 8) In: The Journal of Egyptian Archaeology. Vol. 76, 1990, Egypt Exploration Society, S. 27-54, text online.

Примітки
  1. The Griffiths Institute
  2. Text of Hor-nefer. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 23 лютого 2015.
  3. The Griffiths Institute formerly in V. Golenishchev colln. 4157, now in Moscow, State Pushkin Museum of Fine Arts
  4. Henri Wild, Statue de Hor-Néfer au Musée des Beaux-Arts de Lausanne, BIFAO 54 (1954) pp.173-222 via Text of Hornefer Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.
  5. W. M. Flinders Petrie, The making of Egypt, Macmillan (1939), p 68 via quote from Petrie The Making of Egypt 20/09/2011
  6. Mentioned in Jean Capart, Primitive art in Egypt , 1905, accessed at Primitive Art in Egypt retrieved 12/09/2011
  7. J.M.A. Janssen, Annual Egyptological bibliography, 1947
  8. Griffith Institute working document on Stela, page 208. retrieved 20/09/2011
  9. Elizabeth Frood, John Baines, Biographical texts from Ramessid Egypt, 2007
  10. location(listed 14th on page)Statues of Deities), Oxford: Griffith Institute, 1999, ISBN 0-900416-69-6 retrieved 20/09/2011
  11. (with D. Magee and E. Miles) Topographical Bibliography of Ancient Egyptian Hieroglyphic Texts, Statues, Reliefs and Paintings, viii, Objects of Provenance Not Known, Part 2. Private Statues (Dynasty XVIII to the Roman Period). Statues of Deities. Oxford: Griffith Institute. 1999. ISBN 0-900416-69-6description of statue from page 1041 of Griffiths Institute of Oxford retrieved 20/09/2011
  12. Kim Ryholt, A Pair of Oracle Petitions Addressed to Horus-of-the-Camp, The Journal of Egyptian Archaeology, Vol. 79 (1993), pp. 189–198
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.