Хмара Леонід Іванович

Хмара Леонід Іванович
Народився	21 лютого 1915; Царичанка, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	7 грудня 1978 (63 роки); Москва, СРСР
Громадянство	Російська імперія; СРСР
Діяльність	актор, диктор
Alma mater	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського (1936)
IMDb	nm0451691
	Нагороди та премії
	;

Леоні́д (справжнє ім'я — Олексі́й) Іва́нович Хма́ра (* 21 лютого 1915 — † 7 грудня 1978) — радянський актор художнього слова, диктор науково-популярних і документальних фільмів. Заслужений артист РРФСР (1968).

Біографічні відомості

1936 року закінчив Харківський музично-драматичний інститут. Працював актором.

Від 1941 року — диктор Центральної студії документальних фільмів (Москва).

Фільмографія

Читав текст у документальних фільмах:

«Битва за нашу Радянську Україну» (1943),
«Берлін» (1945),
«Звільнена Франція»,
«Перемога на Правобережній Україні» (1945, реж. О. Довженко),
«Парад Перемоги» (1945),
«Суд народів» (1946),
«Володимир Ілліч Ленін» (1948),
«Рукописи Леніна»,
«Покорителі моря» (1959),
«Люди голубого вогню» і «Перший рейс до зірок» (1961),
«Дороги п'ятого континенту» (1964),
«Велика Вітчизняна» (1965).

Читав текст у художніх фільмах:

«Таємниці мудрого рибалки» (1957),
«Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1959),
«Нормандія — Німан» (1960),
«Казка про Коника-горбоконика» (1961),
«Живі та мертві» (1963) — також актор,
«Відплата» (1967),
«Серце Росії» (1970).

Оператор Михайло Посельський занотував такий цікавий епізод, пов'язаний з озвучуванням фільму «Парад Перемоги» (1945) [1]:

«Парад знімали на німецьку кольорову плівку, яку обробляли в Берліні. Щоб пришвидшити випуск кольорового варіанту, монтаж і озвучування вирішили також перенести в Берлін. Режисерська група та диктор фільму Леонід Хмара вилетіли в Німеччину. Для Хмари це була перша закордонна поїздка, тож він надумав того ж вечора відзначити цю подію в берлінському ресторані. Ледве приступивши до закуски, московський диктор прикусив собі язик, і так сильно, що стала потрібною «швидка допомога». Коли в Москві взнали, що німецький лікар заборонив нашому дикторові розтулювати рот, вирішили, що цей лікар, напевно, фашист… Звичайно ж, лікар, що лікував Хмару, виявився просто гарним фахівцем, і через тиждень фільм «Парад Перемоги» було озвучено та передано для перегляду в Кремль».

Примітки

Михайло Посельський. Свідчення очевидця: Спогади фронтового оператора Архівовано 13 лютого 2008 у Wayback Machine.(рос.)

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. Словникова частина. — Т. 9. — С. 3592.
Кино: Энциклопедический словарь. — Москва, 1986. — С. 467.

Посилання

Леонід Хмара на сайті IMDb (англ.)
Кіно-Театр(рос.)
Енциклопедія кіно^{[недоступне посилання з липня 2019]}(рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Михайло Посельський. Свідчення очевидця: Спогади фронтового оператора Архівовано 13 лютого 2008 у Wayback Machine.(рос.)