Холмовець

Холмовець — назва слов'янського походження і утворена від слова холм, на що вказує і рельєф пагорбкуватої місцевості, на якому розташоване село.

Точної дати виникнення села поки що не вдалося встановити, незважаючи на те що утворилося воно в ХІХ столітті. Історики вказують різні роки. Так, угорський дослідник Л. Міжер підкреслює, що населений пункт Гомловц виник після урбаріальної реформи Марії-Терезії 1767 року. Ця версія нічим не підтверджується. О. Петров пише, що село засноване в 50-х роках ХІХ століття.

Його ім'я вважають вперше згадується в 1773 році, під іменами Hlumec, Homlóc, Hömlöc.

Цікаво, що в географічному словнику 1851 року, який містить перелік населених пунктів тодішньої Угорщини і короткі відомості про них, назва села не фіксується (можливо, тому що Холмовець у той час ще не був окремим населеним пунктом). Дослідження шематизмів Мукачівської греко-католицької єпархії показують, що вперше Нижній і Верхній Холмовець згадуються як філіал сасівської громади в 1821 році з 19-ма греко-католицькими вірниками.

Востаннє Нижній і Верхній Холмовець згадується в шематизмі 1891 року. Тоді в селі було 198 греко-католиків. Починаючи з 1893 року, засвідчено одночленну назву Холмовець (HOMLOCZ). З цього можна зробити висновок, що село спочатку було хутором, який виник напочатку 1820-х років, а потім відокремився від Чорнотисова в період між 1850-м і 1893-ми роками.

З самого початку заснування села його жителі займалися землеробством, а також добуванням будівельного каменю, який високо цінився, через те що був пластинчатим, відмінної якості і використовувався у сусідніх селах для будівництва житла, доріг і мав великий попит при спорудженні колодязів.

Перша згадка про церковно-парафіяльну школу датується 1861 роком. Тоді в школі навчалося 18 учнів, учителем був Георгій Сочка.

Згідно з переписом населення, в 1921 році в селі було 83 хати, в яких проживали 344 мешканці, в т.ч. 170 чоловіків та 174 жінки. За національністю були 323 русини, 11 угорців, 5 євреїв та 5 інших. За віросповіданням - 7 римо-католиків, 318 греко-католиків, 9 протестантів та 10 іудеїв. Крім того, до села належав хутір Винниця, в якому було 10 житлових будинків.

В 1925 році, при остаточному врегулюванні державних кордонів між Чехословаччиною і Румунією, до Холмовця були приєднані землі сільських громад Ботарча і Комловша, а з територій, що належали Холмовцю, була відчуженна на користь румунських громад деяка їхня частина.

Церква всіх святих. 1669. (Чехословацька гуситська церква)

Церква Покрови пр. богородиці. 1937.

Місцева легенда розповідає про давню церкву з часів заснування села, що стояла під лісом на болотистій місцині і була поглинута болотом. Кажуть, ніби дотепер по ночах чути відлуння дзвона з-під землі.

Дерев’яну церкву готичного стилю спорудили в Великій Копані, вона стояла там майже 200 років. У Холмовець церкву продали 1857 р. за 255 золотих. На кількох знимках початку XX ст. зафіксовано поступовий занепад церкви. У 1908 р. споруда була ще цілою, але вже в 1920 р. позбулася опасання, вівтарний зруб розібрали. Довкола церкви на висоту 2,5 м були вимурувані з каменю стіни нової церкви.

У 1929 р. церква вже без шпиля, башта вкрита бляшаним шатром. У середині 1920-х років у церкву передали ікони з розібраної дерев’яної церкви в Троснику.

В 1930 р. напівзруйновану церкву купив за 15 000 корон сенатор Вацлав Й. Клофач і її перевезли в Чехію, в село Добржиков, де В. Клофач мав маєток. Церкву відремонтували й урочисто відкрили з посвятою єпископом Ґуставом Прохазкою 6 липня 1931 р. як храм Чехословацької гуситської церкви. Церква стоїть на гранітному цоколі посеред невеликого парку. Біля входу стоїть 3-метровий хрест з розп’яттям, перевезений разом з церквою. Довжина храму – 15 м, ширина – 6 м, висота вежі – 17 м. Дзвін на кошти В. Клофача відлив майстер з Хомутова.

Церква має три різьблені одвірки, що оздоблюють вхід до ґанку, вхід до нави і прохід до бабинця, та багато написів. На сволоці в наві вирізано дату будівництва храму: “Создася храмъ сєй року АХξΘ (1669) мца марта дня Д (4)”. На одвірку вхідних дверей, вище орнаменту стоїть прізвище: “Марко Алъчъ” (можливо, будівничий церкви) та повідомлення про мор у 1674 р. На лівому одвірку вхідних дверей вирізьблено імена та дати смерті священиків, що служили у храмі в 18 ст. – “Иєрєи: Грїго | рїи: прєста | вися рок | АΨМВ (1742) сптєрі | о к в пор. иєрєи Иоан | Вусяникъ: прставися року АΨЧА (1791) мсаца апрля дна Є (?) (5?)”, “Цицєн Михаилъ дякъ: прєставися рку АУПЛ (1783)” [дата АУПЛ є неможливою; АУП = 1480; а 1791 = АΨПГ], на правому одвірку – “Поп: Андр | преставися рок АХЧЗ? (1697) | авгу А (1)”. На південній стіні в наві напис: “Рб Божїи Петро писавъ попъ Андреи прєставися рок АХЧЗ (1697)”. Зовні, на північній стіні, напис важко розібрати.

Храм має ікони та частини старих іконостасів, мальовані олійними фарбами на липових і дубових дошках. Всього ікон – 27. П’ять найстаріших – св. Миколай, архангел Гавриїл, Ісус Христос та два образи святих належать до XVII ст., тобто до часу, коли церква стояла в Великій Копані. Інші ікони походять з Холмовця та Тросника.

Двері зроблено у професійній школі в Літомишлі. Вікна виготовила склярня в м. Градец Кралове. Наву прикрашають орнаментовані тканини, що були перевезені разом з церквою. Ґонтове покриття оновили в 1978 р. Церква ідеально збережена і внесена в реєстр пам’яток Східночеського краю.

Церква Покрови пр. богородиці. 1937.

Після перенесення дерев’яної церкви до Чехії в Холмовці добудовано типову муровану церкву, яку шематизм 1915 р. датує 1903 роком, коли, очевидно, вивели стіни на висоту більше 2 м, після чого настала довга перерва. У селі розповідають, що будівництво пожвавилося аж у кінці 1920-х років. Головним майстром був чех Пугнер, шістьох будівельників з Мукачева очолював майстер Козманка. Урочисте освячення готової споруди відбулося в неділю всіх святих 27 червня 1937 р.

Розпочинав будівництво священик Іван Азарій, а завершили роботи стараннями священика Ст. Ільницького, учителя Олександра Поповича, кураторів Михайла Довгія, Івана Молнара, Василя Ференці та Андрія Зелді. Обійшлося будівництво в 170 тисяч корон.

Жертовністю відзначився Микола Корчинський, який тоді приїхав із заробітків у США. Андрій Корчинський виділив 5 гектарів землі, прибутки з якої йшли на будівництво церкви.

Ікони до іконостаса намалював олією на полотні художник Сюч у 1937 р. З окремої дзвіниці, що стояла біля дерев’яної церкви, перенесли на вежу великий дзвін, куплений у 1920 р. Один малий дзвін купив М. Корчинський, а другий – жителі села.

Після 1949 р. змінено присвяту, церква стала Покровською. Великий зовнішній ремонт зроблено в 1985 р. за куратора Луґоша. Останній ремонт був у 1998 р.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 707 осіб, з яких 339 чоловіків та 368 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 714 осіб.[2]

• Погода в селі