Холоднюк Зеновій Васильович

Зеновій Васильович Холоднюк, народився селі Улашківці Чортківського району на Тернопільщині.

Батьки — Василь Павлович та Євстахія Павлівна — глибоко віруючі люди, корінні улашківчани, трударі, все життя працювали у колгоспі. Рід Холоднюків бере початок від українського реєстрового козацтва, тому в сім'ї дуже шанували історію свого роду і своєї землі, виховували дітей на традиційних християнських цінностях. Як багато сільських дітей, Зеновій рано звик до повсякденної роботи — треба було підіймати повоєнне господарство, працювати, відновлюючи зруйновану війною батьківщину, ще й встигати поєднувати роботу з навчанням у школі (1968—1977 роки). Працював багато, навчався вперто.

По закінченню школи пішов працювати трактористом у колгосп рідного села, неодноразово відзначався як передовик праці, але прагнув досягти більшого. Тому в 1977 році полишає батьківський дім та їде з товаришами на заробітки до Сибіру, де працює на лісозаготівлях, обіймає посаду начальника складів до 1980 року, поки його не призвали до лав армії. За видатні заслуги^[які?] ім'я сержанта Зеновія Холоднюка було занесено в почесну книгу військової частини, в якій він служив до 1982 року.

Після служби знову повертається до Сибіру на заготівлю лісу, до 1984 року керує робочими бригадами.

Усвідомивши необхідність вищої освіти, повертається на батьківщину і вступає до Тернопільського фінансово-економічного інституту (зараз — Тернопільський національний економічний університет), та в 1989 році здобуває освіту за спеціальністю «економіст».

В тому ж році влаштувався на роботу у відділ постачання та збуту Чортківського лікеро-горілчаного заводу. Це були часи кінця Радянського Союзу та початку Незалежності України, з якою прийшов розквіт спільного та приватного бізнесу. Зеновій Холоднюк долучається до нього, звільнившись у 1995 році з підприємства.

У період 1995—2005 років — обіймав керівні посади у різних суб'єктах господарювання.

• Директор ТОВ «Технобуд»;
• Генеральний директор ТОВ «Медіа-Міст»;
• Генеральний директор ТРК «Телемедіа»;

На початку 2000-х очолив на той час занедбаний, майже збанкрутілий Чортківський лікеро-горілчаний завод, з якого починав роботу після інституту. За перший рік керування зміг вивести підприємство з кризового стану та відновити минулий потенціал.^{[джерело?]}

У 2005 році будучи генеральним директором ТРК «Телемедіа», отримав пропозицію від тодішнього Державного секретаря працювати в Державному управлінні справами Президента України. Зеновій Холоднюк приймає пропозицію.

Працюючи в системі державного управління зрозумів, що владні структури не захищають інтереси простих людей, і нічого не роблять для жителів села. Неодноразові спроби вплинути на ситуацію та провести реальні кроки результату не мали, далі обіцянок діло не йшло. Зваживши на це все, робить доленосний висновок: щоб покращити життя селян, вони самі повинні стати владою. І вже в 2006 році вперше пробує свої сили на політичній ниві. Не зраджуючи своїм поглядам та пам'ятаючи своє коріння, вступає до партії, яка на його погляд найбільш опікувалась селянами — до Селянської партії України, та відразу стає одним із найактивніших її діячів. З цього часу Зеновій Холоднюк постійно в дорозі, опікується партією, робить все, що може на благо селян. Щоб краще орієнтуватись в законах, вступає на юридичне відділення до НАУ і в 2009 році здобуває другу вищу освіту за спеціальністю «юрист». Займається науковою діяльністю, працює над кандидатською дисертацією.

У 2008 році Вища рада Селянської партії України вирішує, що партії потрібен працьовитий і цілеспрямований керманич, і вже на наступному З'їзді однопартійці обирають Зеновія Васильовича Холоднюка головою партії.

На посаді голови Селянської партії України виступає за відбудову та відродження українського села на державному рівні, збереження його культурної спадщини та традицій, гідного й заможного життя для селян та їх нащадків. Впевнений, що держава починається з села. Продовжує жити його потребами та проблемами, як може, допомагає селу.

Родина для Зеновія Холоднюка має головне та непорушне значення в житті. Завжди підтримує батьків, допомагає сину та доньці, піклується про чотирьох онуків.