Холопов Юрій Миколайович

Юрій Миколайович Холопов (14 серпня 1932, Рязань — 24 квітня 2003, Москва) — російський музикант-теоретик, музикознавець, професор Московської консерваторії, доктор мистецтвознавства, лауреат державної премії Росії, заслужений діяч мистецтв Росії, член Спілки композиторів Росії, член Європейської Академії (Academia Europaea, Лондон).

Холопов Юрій Миколайович
Народився 14 серпня 1932(1932-08-14)[1]
Рязань, РСФРР, СРСР[1]
Помер 24 квітня 2003(2003-04-24)[1] (70 років) або 24 серпня 2003(2003-08-24)[2] (71 рік)
Москва, Росія[1]
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність музикознавець, теоретик музики, викладач університету
Галузь музикознавство
Alma mater Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства
Науковий керівник Богатирьов Семен Семенович
Знання мов російська
Заклад Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Членство Європейська академія
Посада професор
Нагороди

Життєпис

Закінчив Рязанське обласне музичне училище. У 1949—1954 навчався на теоретико-композиторському факультеті Московської консерваторії в класі проф. І. В. Способіна. Служив у Групі радянських військ у Німеччині. Аспірантуру Московської консерваторії закінчив 1960 у професора С. С. Богатирьова. Захистив кандидатську дисертацію в 1975, докторську в 1977.

З 1960 року працював на кафедрі теорії музики Московської консерваторії. З 1972 року — доцент, з 1983 року — професор. Основні галузі наукових досліджень Холопова: теорія та історія гармонії, теорія музичної форми, історія музичної науки (в діапазоні від Аристоксен а до П. Н. Мещанінова). Особливо цінні його дослідження в області гармонії, що отримали широке громадське визнання; за його підручниками теоретична і практична гармонія викладається нині в російських музичних ВНЗ.

Публікації

Холопов — автор близько 1000 робіт з теорії та історії гармонії та музичної форми, сучасної музики, історії музичної науки, з яких опубліковано близько 800. Серед книг і монографій:

  • О гармонии [1960] М.: Советский композитор, 1961;
  • Фортепианные сонаты С. С. Прокофьева М.: Музгиз, 1961. Соавтор Валентина Холопова
  • Анализ музыкальных произведений. Программа для музыкальных училищ М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1966
  • Современные черты гармонии С. С. Прокофьева [1959-1964] М.: Музыка, 1967
  • Музыкально-теоретические системы. Программа для музыкальных вузов по специальностям: композиция, музыковедение [1969: 1-я ред.; 1977—1978: 2-я ред.; 2001: 3-я ред.] М.: Методический. кабинет Министерства культуры СССР, 1972 ; М., 1982 (2-е изд.); М., 2002 (3-е изд.:)
  • Очерки современной гармонии [1966-1967] М.: Музыка, 1974;
  • Инструментоведение. Программа для музыкальных училищ М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1975
  • Современная музыка в системе музыкально-теоретического образования. Обзорная информация М.: Библиотека им. В. И. Ленина. НИО Информкультура, 1977
  • Задания по гармонии. Учебное пособие для студентов композиторских отделений музыкальных вузов [1976] М.: Музыка, 1983
  • Антон Веберн. Жизнь и творчество [Т. 1] [1973] М.: Советский композитор, 1984; Berlin, 1989 (на нем. яз.); Milano,1990 (на итал. яз.). Соавтор Валентина Холопова.
  • Гармония. Программа для композиторских отделений муз. вузов М.: Методический кабинет Министерства культуры СССР, 1987
  • Гармония. Теоретический курс. Учебник для студентов историко-теоретических отделений музыкальных вузов [1983] М.: Музыка, 1988; 2-е доп. изд., Спб., 2003.
  • Эдисон Денисов [1989-1991] М.: Композитор, 1993; Amsterdam: Harwood Academic Publishers, 1995 (на англ. яз.). Соавт. Валерия Ценова.
  • Гармонический анализ. В 3-х частях. Часть 1 [1986-1988] М.: Музыка, 1996.
  • Гармонический анализ. В 3-х частях. Часть 2 [1986-1988] М.: Музыка, 2001.
  • Пьер Булез. Эдисон Денисов. Аналитические очерки (Сборник статей) М.: ТЦ Сфера, 1998. Соавтор Светлана Курбатская.
  • Музыка Веберна [Т. 2] [1975] М.: Композитор, 1999. Соавтор Валентина Холопова.
  • Edison Denisov — the Russian Voice in European New Music (Эдисон Денисов — русский голос в европейской Новой музыке) Berlin: Verlag Ernst Kuhn, 2002 (на англ. яз.)
  • Современная гармония: Программа курса и методическое пособие по специальности «Теория музыки». Повышенный уровень среднего профессионального образования. М.: Научно-методический центр по художественному образованию Министерства культуры РФ, 2002.
  • Гармония. Теоретический курс. 2-е доп. изд. СПб.: Лань, 2003.
  • О сущности музыки // Юрий Николаевич Холопов и его научная школа.— М., 2004, с.6–17.
  • Гармония. Практический курс. Часть 1: Гармония эпохи барокко. Гармония эпохи венских классиков. Гармония эпохи романтизма. М.: Композитор, 2003; 2-е изд. испр. и доп. М.: Композитор, 2005.
  • Гармония. Практический курс. Часть 2: Гармония XX века. М.: Композитор, 2003; 2-е изд. испр. и доп. М.: Композитор, 2005
  • Музыкально-теоретическая система Хайнриха Шенкера. М.: Композитор, 2006.
  • Музыкально-теоретические системы: Учебник / Под ред. Т. Кюрегян и В. Ценовой. М.: Композитор, 2006.
  • Введение в музыкальную форму / Под ред. Т. Кюрегян и В. Ценовой. М.: Изд. Моск. Консерватории им. Чайковского, 2006.

Критика спадщини Холопова

Невдалою виявилася спроба Холопова вибудувати доктрину музично-історичного процесу;[3] була помічена її тавтологічність, фантастичність та навіть химерність.[4] Спроба пом'якшити такі жорсткі оцінки концепції закінчилася визнанням міфічності [5] цього сміливого і невдалого штурму проблеми Юрієм Миколайовичем.[6]

У схильності Холопова до міфотворчості може переконатися кожен, кому попадеться на очі фантастична химера «райдужний спектр інтервалів» з його визначення природного гармонійного ряду.[7]

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #128534419 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  3. Холопов 1982. сс. 52-104
  4. Шип 2013, с. 25: «Холоповскоє формулювання пригнічує насамперед відвертою тавтологічністю: підйом "роз'яснюється" як рух від нижчого до вищого. Бентежить і те, що автор ніяк не розкриває свого розуміння "організованості". Він навіть не ставить питання про спосіб порівняння "організованості" різних стадій руху "вперед і вгору". Тому й теза про те, що в розвитку музичного мислення домінує принцип підйому, повисає в повітрі. Якщо навіть історичний перехід від "менш організованого" до "більш організованого" стана музики насправді існує, то не ясно, як саме він обумовлений заявленими чотирма парами протилежностей. До цієї розпливчатою картині музичного прогресу Холопов додав судження-натяк про 300-річні періодичні цикли в історії музики. Однак жодних аргументів, або хоча б прикладів-ілюстрацій автор не навів. До висловлених фантастичних положень музикознавець додав ще одну химеру. (рос. Холоповская формулировка удручает прежде всего откровенной тавтологичностью: подъем "разъясняется" как движение от низшего к высшему. Обескураживает и то, что автор никак не раскрывает своего понимания "организованности". Он даже не ставит вопрос о способе соизмерения "организованности" разных стадий движения "вперед и вверх". Поэтому и тезис о том, что в развитии музыкального мышления доминирует принцип подъема, повисает в воздухе. Если даже исторический переход от "менее организованного" к "более организованному" состоянию музыки на самом деле существует, то не ясно, как именно он обусловлен заявленными четырьмя парами противоположностей. К этой расплывчатой картине музыкального прогресса Холопов добавил суждение-намек о 300-летних периодических циклах в истории музыки. Однако никаких аргументов, или хотя бы примеров-иллюстраций автор не привел. К высказанным фантастическим положениям музыковед добавил еще одну химеру.)»
  5. Зенкин 2014, c. 14: «ми не станемо називати всю концепцію "химерою", як це робить Шип, а назвемо міф його власним ім'ям — міфом, в який можна вірити або не вірити. (рос. мы не станем называть всю концепцию "химерой", как это делает Шип, а назовем миф его собственным именем — мифом, в который можно верить или не верить.)»
  6. Шип 2013, с. 27]: «Стаття Ю. Холопова може служити зразком відчайдушно сміливого, але в цілому повністю невдалого штурму проблеми визначення загальної логіки музично-історичного процесу. (рос. Статья Ю. Холопова может служить образцом отчаянно смелого, но в целом полностью неудачного штурма проблемы определения всеобщей логики музыкально-исторического процесса.)»
  7. Холопов 2003, с. 12: «Гармонійно влаштоване тіло що звучить, дає райдужний спектр інтервалів, числова впорядкованість яких дозволяє всім їм зливатися в єдиний музичний звук, що як би містить у собі ядро всієї музичної гармонії. Такий спектр називається натуральним звукорядом (чим підкреслюється природний характер музичної гармонії), або гармонійним рядом (рос. Гармонически устроенное звучащее тело дает радужный спектр интервалов, числовая упорядоченность которых позволяет всем им сливаться в единый музыкальный звук, как бы содержащий в себе ядро всей музыкальной гармонии. Такой спектр называется натуральным звукорядом (чем подчеркивается природный характер музыкальной гармонии), или гармоническим рядом)»

Посилання

Додаткове читання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.