Хомжа Феофан Степанович

Феофан (Теофан) Степанович Хомжа народився 1891 року в Бабанці Уманського повіту.

В 1911 році закінчив Великосорочинську вчительську семінарію.

До 1917 року вчителював у Маньківці Уманського повіту[1].

Станом на 1 січня 1918 року — вчитель в Мошурі.

За урядів Петлюри та Денікіна — вчитель в Бабанці.

Учасник Білого руху, підпоручик, взятий в полон. З 1923 року на особливому обліку Шевченківського ДПУ[2].

Новомиргород
Миколаївський собор
(1752, зруйнований)

31 січня 1922 року висвячений Єпископом Юхимом Калишевським на священика парафії Святого Вознесіння Української автокефальної православної церкви в Лисянці.

З 15 жовтня 1923 року священик Української автокефальної православної церкви Спаського Собору в місті Сміла.

5 вересня 1924 року отримує сан протоієрея та призначається настоятелем Української автокефальної православної церкви Миколаївського собору в Новомиргороді.

З 27 листопада 1925 року Єпископ Новомиргородський і Зінов'євський Української автокефальної православної церкви[3].

24 грудня 1925 року в соборі колишнього Михайлівського монастиря його хіротонія була переведена на Єпископа Новомиргородського і Зінов'євського Діяльно-Христової Церкви (ДХЦ). При цьому були присутні Єпископ Ніжинський Микола (Ширяй), Єпископ Білоцерківський Володимир Бржосневський та Єпископ Київський Петро Тарнавський[4].

Станом на 23 січня 1926 року мешкав за адресою: Новомиргород, вул. Іллінська, буд. Поспєлових[5].

Станом на 1935 рік мешкав: Західно-Казахстанська область (Уральська), Теректинський район, селище Федорівка. Арештований 13 серпня 1935 року УНКВС по ЗКО. Оголошений вирок: Казахстанським відділенням Верховного Суду РРФСР 29 березня 1936 року, зв.: 58-10, 58-11 КК РРФСР. Вирок: 10 років ВТТ. Реабілітований 22 червня 1990 року Верховним Судом КРСР за відсутністю складу злочину[6].