Хосе Омар Пасторіса

Народився 23 травня 1942 року в місті Росаріо. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Росаріо Сентраль» та «Колон».

У дорослому футболі дебютував 1964 року виступами за «Расинг» (Авельянеда), в якому провів два сезони, взявши участь у 53 матчах чемпіонату.

На початку 1966 року був змушений перейти в «Індепендьєнте» (Авельянеда): фінансовий стан «Расинга» було досить поганим, а тому продаж молодого і перспективного гравця допоміг команді протриматися «на плаву». За «Індепендьєнте» Паспоріса виступав протягом 6 сезонів, вигравши три чемпіонати Аргентини і один Кубок Лібертадорес. У команді Хосе Омар був «мозковим центром», що направляє розвиток атак клубу, а також головним спеціалістом по стандартним положенням.

1970 року Пасторіса, за його діяльність по захисту прав футболістів в Аргентині, був обраний генеральним секретарем щойно створеної профспілки аргентинських гравців «Об'єднаних футболістів Аргентини», саме він був головним ініціатором і керівником страйку футболістів 1971 року, який боровся за введення «Статуту футболістів-професіоналів».

1972 року Пасторіса певний час перебував без роботи, після чого був змушений виїхати до Європи, де виступав за клуб «Монако». Граючи у складі «монегасків» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У складі «Монако» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,34 голу за гру першості. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Монако» у 1975 році.

Не маючи жодної гри за національну збірну, 1966 року футболіста було включено в заявку на чемпіонат світу 1966 року в Англії, але Пасторіса на поле так і не вийшов. Дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини Хосе Омар лише 1970 року і за три роки провів у формі головної команди країни 18 матчів, забивши 1 гол. Після переїзду до «Монако» перестав викликатись до лав збірної

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1976 року, очоливши тренерський штаб клубу «Індепендьєнте» (Авельянеда).

В подальшому очолював команди «Тальєрес», «Расинг» (Авельянеда), «Мільйонаріос», «Греміо», «Флуміненсе», «Бока Хуніорс», «Атлетіко», «Болівар», «Аргентинос Хуніорс», а також збірні Сальвадору і Венесуели, взявши участь з останніми в розіграші Кубка Америки 1999 року у Парагваї.

Безліч клубів і недовгі терміни роботи Пасторіси були пов'язані з надмірною принциповістю головного тренера, це стосувалося всього, але особливо дисципліни в команді, яка часто була проблемою у південноамериканських клубів.

Найбільших успіхів Пасторіса досягнув з клубами «Індепендьєнте» (Авельянеда), з яким виграв два чемпіонати країни, кубок Лібертадорес і міжконтинентальний кубок, «Боліваром», привівши клуб до перемоги в чемпіонат Болівії, а також в «Мільйонаріосі», який Пасторіса зміг вивести з передостаннього місця в чемпіонаті на підсумкове третє місце чемпіонату Колумбії.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Індепендьєнте» (Авельянеда), команду якого Хосе Омар Пасторіса очолював як головний тренер до 2004 року.

Хосе Пасторіса помер 2 серпня 2004 року на 63-му році життя в Буенос-Айресі в своєму будинку в Пуерто-Мадеро від інфаркта між 4:30 і 5:00 за місцевим часом, встигнувши зателефонувати сусідам, викликав лікаря, але швидка допомога приїхала занадто пізно. Його тіло деякий час перебувало в резиденції клубу «Індепендьєнте», а потім було поховано на кладовищі в Росаріо.

• Статистика виступів у змаганнях під егідою ФІФА. Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine. (англ.)
• Статистика виступів на сайті national-football-teams.com (англ.)
• Хосе Омар Пасторіса на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)