Хрвоє Вукчич Хрватинич

Хрвоє Хрватинич був найстаршим сином воєводи Вукаця зі шляхетного роду Хрватиничів. Імовірно, матір'ю Хрвоє була Катарина, сестра босанського бана Степана ІІ Котроманича.

Уперше Хрвоє згадується у грамоті 1376 року як князь і васал хорватського-угорського короля Лайоша І. 1380 року король Твртко I Котроманич надав йому титул великого воєводи. Після смерті Лайоша І Хрвоє Хрватинич брав участь у династичній боротьбі проти Сигізмунда I Люксембурга на боці Владислава Неапольського, який 1391 року надав Хрватиничу в управління Далмацію і Хорватію.

Був одружений з Єленою Неліпчич, майбутньою босанською королевою.

Після вступу на хорватсько-угорський престол (1403 р.) Владислав Неапольський призначив Хрватинича намісником Хорватії, Далмації і Врбаської бановини, іменував герцогом Сплітським, подарувавши йому острови Брач, Хвар і Корчулу.

Під час свого князювання Хрвоє карбував власну монету. «На славу князя Хрвоє, Сплітського воєводи і правителя Країв Нижніх та інших» «християнин Хвал» створив глаголичний ілюстрований «Хвалів збірник» — християнський рукопис, що складається з Нового заповіту, Давидових псалмів та апокрифічних текстів.

Хрватинич брав участь у скиненні з престолу короля Остоя і виборах нового босанського короля Твртка ІІ Твртковича (1404 р.). Був одним із організаторів повстання проти угорського короля Сигізмунда I Люксембурга, після поразки босанського війська біля Добору перейшов на його бік, зберігши при цьому всі свої титули й маєтності. Але перемога угорців у Боснії підірвала могутність Хрватинича. Іще більше зашкодило йому повторне обрання Остоя королем. Після численних конфліктів Сигізмунд забрав у Хрвоє Сану, острови і Спліт. Хрвоє попросив допомоги у незадоволених угорським пануванням босанських шляхтичів і османців. Угорсько-хорватська королівська армія зазнала поразки у битві на Лашві 10 серпня 1415 р., що стало початком османської експансії у Боснію.

Наступного 1416 р. князь Хрвоє помер.

• Березин Л. В. Хорватия, Славония и Далмация и Военная граница: В 2 т. — СПб. : Тип. и хромолит. А. Траншеля, 1879.
• Леонтович Ф. И. Древнее хорватско-далматинское законодательство // Записки Императорскаго Новороссийскаго университета. — Т. І. Вып. 3-4. — Одесса : Типографія Л. Нитче, 1868.
• Фрейдзон В. И. История Хорватии. Краткий очерк с древнейших времен до образования республики (1991 г.). — СПб. : Алетейя, 2001.
• Stallaerts R. Historical dictionary of Croatia. — 3rd ed. — Lanham, Md. : Scarecrow Press, 2010.