Корчула

Площа острова — 276,03 км², довжина — 46,8 км, ширина — 7,8 км, довжина берегової лінії — 181,7 км. Населення Корчули — 16 182 особи (2001)[1]. Таким чином Корчула є другим за чисельністю населення серед острів Хорватії після Крку. Найбільші населені пункти острова — міста Корчула, Блато і Вела-Лука. Місто Корчула розміщене у північно-східній частині острова, його населення становить 3 232 особи (2001).

Корчула належить до групи південно-далматинських островів. Від півострова Пельєшац острів відокремлений вузькою Пельєшацькою протокою (завширшки від 900 до 3 000 метрів). На схід від острова Корчула розміщений Млет, на захід — Віс, на північний захід — Хвар. Найвищі вершини острова — Клупца (568 метрів) і Ком (510 метрів). Клімат на Корчулі м'який, середземноморський. Середня температура в січні +9,8 °C, в липні — +26,9 °C[2]. Більша частина острова вкрита типовими для Адріатики сосновими лісами.

Дорога між Корчулою і Домінче

Корчула сполучається з материковою Хорватією регулярними поромними рейсами. Пороми з'єднують містечко Домінче (7 км від м. Корчула) з містом Оребіч на Пельєшаці; місто Корчулу зі Сплітом, Дубровником, островами Хвар і Млет, а також з італійським містом Барі, місто Вела-Лука зі Сплітом і островом Ластово. Пасажирські катери курсують в Оребіч від пристані в межах міста Корчула. Крім того, зі Спліта в Корчулу ходять швидкісні пасажирські катамарани[3].

Через весь острів пролягає автошлях, що з'єднує селище Лумбарда на східному окраї острова, місто Корчула та місто Вела-Лука на західному кінці. Друга головна автодорога прямує з міста Корчула на захід, минає низку прибережних селищ і закінчується тупиком у селищі Рачішце.

Неподалік міста Корчула є невеликий аеродром, який теоретично здатний приймати малі літаки, проте практично він не використовується.

Історія острова сягає корінням глибокої давнини. Так, на Корчулі були виявлені кургани епохи неоліту, фінікійські поселення, залишки давньогрецької колонії[4]. У VIII столітті на острів, як і на решту далматинського узбережжя прийшли слов'янські племена, хоча основна частина населення острову аж до пізнього середньовіччя була романомовною.

Старе місто Корчули. Вид з моря

Протягом XII—XV століть Корчула багато разів переходила з рук у руки. Островом управляли місцеві слов'янські князьки, Венеціанська республіка, Угорщина, Генуезька республіка, Корчула мала навіть нетривкий період незалежності, належала Дубровницькій республіці, доки в 1420 році остаточно не підпала під контроль венеціанців. У період незалежності на Корчулі 1214 року був виданий т. зв. Корчуланський статут — звід законів, який визначив статус острова і став одним з найстаріших з відомих у історії юридичних документів Далмації[5].

Згідно з місцевою традицією, саме в місті Корчула в 1254 році народився великий мандрівник Марко Поло[4]. В 1298 році поряд із островом відбулася морська битва між флотами Генуї та Венеції, що закінчилася перемогою генуезців. Марко Поло, можливо, брав участь у цій битві на боці венеціанців, був узятий у полон і відвезений до Генуї, де у в'язниці і надиктував книгу про свої подорожі[4].

Корчула. Місце народження Марко Поло

У 1797 році Венеціанська республіка була розділена між Францією та Габсбурзькою імперією. Корчула відійшла до Габсбургів, проте під час наполеонівських воєн у 1806 році острів був зайнятий французами і включений до складу французької імперії. В 1807 році Корчула була взята об'єднаними силами чорногорців і російського флоту під командуванням Д. М. Сенявіна[6][7], проте після завершення війни в 1815 році Корчула разом з далматинським узбережжям відійшла до Австрії.

В 1918—21 роках острів окупували італійці, після першої світової війни він став частиною Королівства Югославії. Під час другої світової війни острів був знову зайнятий італійцями. Вузькою Пельєшацькою протокою, як і в Середні віки, проліг державний кордон, тільки тепер не між Венецією і Дубровницькою республікою, а між Італією й Незалежною Державою Хорватія усташів. На острові активно діяв антифашистський партизанський рух і до 1943 року партизани повністю встановили контроль над Корчулою. Після нетривалого вторгнення на острів німецьких військ, у 1944 році він був повністю звільнений.

Після закінчення війни Корчула увійшла до складу Хорватії, на той час однієї з республік СФРЮ. Після розпаду останньої в 1990 році острів став частиною незалежної Хорватії.

Основу економіки острова складає туризм, а також сільське господарство. Основними культурами, культивованими на острові, є виноград, оливки та фрукти. Як і на решті островів Далмації на Корчулі розвинене рибальство і первинна переробка риби. Острів Корчула знаменитий своїми виноробними традиціями, адже саме тут виробляються знамениті хорватські білі вина «Грк» і «Пошип».

Фортечні мури міста Корчула

Танець «Морешка»

• Вела Спіла — печера, біля міста Вела Лука, в якій знайдені численні артефакти, які датуються епохами мезоліту і неоліту.
• Старе місто Корчули — добре збережений взірець середньовічного далматинського міста з вузькими вуличками та старовинними будівлями. Центральний міський собор св. Марка (побудований 1301 р., перебудовувався аж до 1806 р.) поєднує елементи готики та ренесансу. Фортечні мури також доступні для відвідування туристами.
• «Морешка» — лицарський танець XV століття, що відтворює битву з турками і був дуже популярним по всьому Середземномор'ю, до тепер зберігся лише в місті Корчула. Репрезентуючи добро і зло, а також у алегоричний спосіб, християн і мусульман, «армії білого і чорного королів» виборюють у танці дівоче кохання. У літній період театралізоване танцювальне дійство «Морешка» влаштовують і демонструють (у першу чергу в розрахунку на туристів, як іноземних, так і внутрішніх) щотижня.

• Офіційний вебсайт острову
• Загальна інформація
• Інформаційна веб-сторінка про острів
• Путівник островом Корчула