Хрестовоздвиженський собор (Дніпро)
Хрестовоздви́женський собо́р — колишній православний собор військового відомства у Катеринославі, тепер є «старим» спортивним залом ПДАБА.
| Хрестовоздвиженський собор (Дніпро) | |
|---|---|
 | |
| 48°27′17″ пн. ш. 35°03′05″ сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування |
 Україна і  Російська імперія, Дніпро |
| Початок будівництва | 1911 |
| Стиль | Псевдоруський стиль |
| Належність | православ'я |
| Епонім | Воздвиження Хреста Господнього |
  Хрестовоздвиженський собор (Дніпро) (Росія) | |
| |
Дерев'яний храм
Спочатку для 133-го піхотного Сімферопольського полку, розміщеного в Катеринославі, у 1885 році було збудовано невелику дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву, обкладену цеглою і розраховану на 400 осіб. У 1909 році з огляду на те, що цей храм прийшов у ветхість і став для чинів полку маломістким, Військовим міністерством було виділено 44000 карбованців на побудову нової однойменної кам'яної церкви за раніше затвердженим зразком.
З 1892 року священиком Сімферопольського полку був Василь Хрисантович Ігнатенко (відомості на 1913 рік), що служив у цій церкві.
Кам'яний собор
Хрестовоздвиженський собор був зведений у тодішньому Катеринославі (сучасному місті Дніпрі) за типовим проектом військових храмів, затвердженим Будівельною комісією в 1901 році (архітектор Федір Михайлович Вержбицький). Всього в Російській Імперії до 1917 року було збудовано не менше шістдесяти таких церков.
У квітні 1911 року в на Горі, на площі Абрамовича, було здійснено її закладення. Через рік церкву було побудовано й освячено. Площа Абрамовича, на якій стояв собор, займала квартал, обмежений вулицями Паторжинського, Чернишевського, Моссаковського й Жуковського, де зараз знаходиться комплекс будівель Придніпровської державної академії будівництва і архітектури.
Зовні храм був обнесений залізною огорожею на кам'яному цоколі. До церкви була приписана невелика каплиця на гарнізонному кладовищі.
Спортивний зал ПДАБА
За радянських часів храм був закритий і обезголовлений. 1930 року площу Абрамовича передано під забудову будівельного інституту. На південно-західному її куту почато будівництво головного (старого) корпусу інституту. Будівля церкви перевлаштована на спортивний зал, до якого згодом добудовано у 1960-х новий спортивний зал і приміщення кафедри фізкультури.
Зараз залишки храму являють собою сумне видовище — його абсиду знесено, а з боку північного, південного та західного фасадів у 1960-і роки були зроблені різні кам'яні прибудови, що знаходяться у веденні вищезгаданого навчального закладу.
Плани реконструкції
Обговорюються проекти відбудови церкви у оригінальній подобі зі знесенням студентських гуртожитків з північної й західної сторони, спортивного зала й басейну, організація площі й паркінга, а також будівництва нового учбового корпусу на сході вздовж вулиці Жуковського.[1]