Соборна гора

Свою назву пагорб отримав від спроектованого Спасо-Преображенського кафедрального собору, що за своїми розмірами мав перевершити собор святого Павла в Римі.

Храм у проекті Геруа вдавав з себе грандіозну базиліку з п'ятьма навами. Окрім масивного куполу, що мав увінчувати будівлю, прикрасою собору повинні були служити портики - восьмиколонний портик коринфського ордеру на головному фасаді та шестиколонні портики на бічних фасадах[1].

9 травня 1787 р. імператриця Катерина ІІ та австрійський цісар Йосип ІІ заклали перші камені у фундамент собору, що стало офіційним початком заснування Катеринослава, проте крім фундаменту, спорудження собору не відбулося, в зв'язку з початком російсько - турецької війни (1787-92), а після смерті Катерини ІІ через заборону Павла І будувати кам'яні будівлі в Новоросійську (таку назву мало місто у 1796 -1802 роках). Будівництво собору було відновлено тільки в 1822 р. і в 1835 р. Спасо - Преображенський кафедральний собор було збудовано у значно менших від першопочаткового плану розмірах.

Також на Соборній горі планувалася центральна площа з адміністративними і громадськими будівлями - прототип Соборної площі[2].

Головна вулиця, за проектом Геруа, розміщувалась в центрі пагорба і проходила по його головній лінії - з північного сходу на південний захід (лінія сучасної вулиці Писаржевського паралельно проспекту Гагаріна).

На північному схилі пагорба розташовувались Потьомкінський палац та Потьомкінський сад викуплений князем Григорієм Потьомкіним (Таврійський сад) у Лазаря Глоби (нині парк імені Тараса Шевченка).

Під час правління губернатора Андрія Яковича Фабра (1847 - 1857) частину пагорба було зрізано, засипано низ Жандармської балки, з взяттям в колектор річки Половиця - Жабокряч, зпрямлено ділянку Катерининського проспекту (нині ім. Д. Яворницького ) від вулиць Кудашівської (тепер Барикадна ) до Новошляхетної (нині ім. В. Вернадського)[3].

У 1905 році на Соборній горі було побудовано приміщення Катеринославського музею ім. О. Поля (тепер Дніпровський національний історичний музей ім. Д. Яворницького).

На межі ХІХ - ХХ ст. на пагорбі були зведені корпуси Катеринославського Вищого гірничого училища, згодом перетвореного на інститут (тепер Національний гірничий університет), у 1930-ті роках відкрито будівельний (Придніпровська державна академія будівництва та архітектури), хіміко-технологічний (тепер Український державний хіміко-технологічний університет) та металургійний інститути (тепер Національна металургійна академія)[4].

У другій половині 1960-их років на південно - східній частині пагорба в Мандриківці починають зводити багатоповерхівки.