Христина Піпер

Народилася в 1673 році в Стокгольмі й була старшою дитиною багатого комерсанта Олофа Тьорне і його дружини Маргарети Андерсен (Margareta Andersen).

Її батько був посвячений в лицарі в 1698 році й став носити прізвище Тьорнфлайхт (Törnflycht). Її бабуся належала до родини Hising і була нащадком сімейного кола архієпископа Петруса Кенісиуса. Мати мала теж благородні шотландські корені. У Христини було два брати: Олоф і Міхаель, які стали масонами в 1719 і в 1731 році відповідно.

Христині Тьорне було сімнадцять років, коли вона 13 лютого 1690 року вийшла заміж за двадцятип'ятирічного графа Карла Піпера, ставши родоначальницею всієї подальшої лінії прізвища Піпер: тільки у них з чоловіком було восьмеро дітей.

У 1697 році Карла Піпера, який вже був державним секретарем і канцлером, призначили державним міністром. Христина Піпер стала відігравати суттєву роль у політиці держави, як дружина і найближчий друг Карла. Вона почала проводити важливі прийоми, на яких її супроводжували шведські чиновники та іноземні дипломати, які намагалися роздобути прихильність її чоловіка і короля. У 1700—1710 роках подружжя Піпер грали в державі таку ж роль, як Магдалена Стенбок і Бенгт Оксеншерна протягом 1680—1690 років, а також Маргарета Джилленстієрна і Арвід Горн в 1720—1730 роках: подружні пари, які виступали в якості партнерів, що мали вплив на політичне життя держави.

Христина Піпер стала відповідальною за справи у своєму великому сімействі з 1700 року, коли її чоловік разом з королем Карлом XII покинув країну для участі у Великій північній війні в якості глави польового королівського офісу. Вона двічі відвідувала Карла під час воєнних дій: перший раз у Равичі в 1705 році і другий — в Альтранштадті в 1707 році. Під час свого першого візиту вона була прийнята польською королевою Катериною Опалинською і відвідала Ридзинський замок. Під час другого візиту, вона з чоловіком зустрічалася з Джоном Черчіллем, 1-м герцогом Мальборо. В ході Полтавської битви 1709 року Карл Піпер потрапив у полон і був відправлений в Росію, де він залишався до своєї смерті: він помер у 1716 році, його тіло привезли в Швеціїю в 1718 році і остаточно поховали в 1719 році. Карла Піпера звинуватили в тому, що він переконав Карла XII напасти на Росію, а також у поразці в Полтавській битві. Христині Піпер довелося у зв'язку з пережити ці важкі часи і залишити Стокгольм.

Вона втратила будь-який вплив на державні справи. Все життя вона присвятила себе ролі поважного матріарха своєї сім'ї і справах у своїх маєтках. Вона оселилася в замку Krageholms slott в провінції Сконе; використовувала своє становище землевласника, щоб впливати на місцеву політику, ставши важливою фігурою в місцевому народному господарстві. У 1725 році Христина придбала землю в Андрарумі і організувала тут велике виробництво алюмінію і будівельних матеріалів на основі місцевого глинозему і сланцевих квасців.[3] Вона побудувала в Андрарумі для своїх робочих школу, будинок для літніх, в'язниці та лікарні. Вибудувала в 1740 році в маєтку новий замок Christinehofs slott і навіть випускала власні монети з ініціалами «CP», які можна було використовувати тільки в магазинах маєтку.

Померла в 1752 році в замку Krageholms slott провінції Сконе.