Християнство на Закарпатті

Деякі угорські джерела свідчать про те, що, коли угри прийшли в Паннонію, місцеве слов'янське населення мало єпископство[1]. На думку архімандрита Василія (Проніна), учні святих Кирила і Мефодія, змушені були залишити Сазавскій монастир та чеські землі, тому поклали початок Угольському монастирю[2]. Свідченням того, що в Закарпатті мав поширення грецький обряд, є діяльність Георгія, Єфрема та Мойсея Угринів при дворі київських князів Бориса і Гліба. В ті часи місцями, де процвітали духовність і освіта, були монастирі. Відомі також гіпотези про існування монастиря не тільки в Угольці, але і в Грушеві[3].

Жаткович: «після відходу татар Грушевські ченці скаржилися угорському королю Бейлі IV про втрату документів та грамот на землеволодіння».

Щодо монастиря в Мукачеві документи відносять до 1360-го року.

Це питання вважається дискусійним, адже є погляди на існування на Закарпатті двох центрів церковної влади — в Мукачеві та в Грушеві. У середині XV століття в Мукачеві згадується пресвітер Лука, який міг виконувати єпископські функції, підпорядковуючись Сербському митрополиту. Відома також грамота Константинопольського патріарха Антонія від 1391 про надання Грушевському монастирю ставропігії. У 1491 році в Мукачеві згадується єпископ Іоанн, який прагнув поширити свій вплив на всю територію Закарпаття.

Розквіт православ'я на Закарпатті пов'язують з діяльністю подільського князя з роду Гедимінів — Федора Коріятовича. Князь розбудував Мукачівський монастир і передав йому у володіння декілька сіл зі свого маєтку; він сприяв розвитку освіти і культури в краї.

• Православна церква Чеських земель і Словаччини