Федір Коріятович
Федір Корятович (Коріятович) (бл.1331 — 1414) — подільський князь з роду Коріятовичів, син Коріята-Михайла Гедиміновича, що князював у Новогрудку.
Федір Коріятович | ||
| ||
---|---|---|
1389 — 1393 | ||
Попередник: | Костянтин Коріятович | |
Наступник: | Спитко Мельштинський | |
Народження: | бл.1331 | |
Смерть: |
1414 Мукачеве | |
Поховання: | Мукачево | |
Рід: | Коріятовичі | |
Батько: | Коріят Гедимінович | |
Шлюб: | Ольга Коріятович | |
Діти: | Володимир, Жедевид-Іван, Марія, Анна | |
Життєпис
Дмитро Данилюк, дослідник історії Закарпаття, говорить про Федора Корятовича як князя Карпатської Русі у 90-х роках XIV століття, дати його життя визначає так: ? — 1414. На думку Михайла Лучкая, Федір Корятович народився десь на початку XIV століття і в дев'яностих роках цього століття він не міг воювати із князем Литви Вітовтом Великим, бо тоді «міг би мати вже понад дев'яносто років».
Згадується в джерелах на межі XIII–XIV століть. Мав від батька волость у Новогрудському князівстві, Гомельське князівство. Йому підпорядковувався молодший брат Василь — князь Бозький.
Князі Юрій, Олександр та Костянтин Корятовичі після битви на Синіх Водах (1362) стали володарями Подільського князівства. З 1377 року були ленниками Угорщини.
Близько 1389 року Федір Коріятович успадкував Поділля по смерті старших братів. 1392 року вступив в союз з Свидригайлом — на той час князем Вітебським, що також противився політиці Ягайла, спрямованій на повне підпорядкування удільних князівств аж до їх ліквідації; надав своєму слузі Бедришку села на Поділлі.
Восени 1393 року молдовсько-подільські війська зазнали поразки; Федір Коріятович покинув Поділля під натиском Вітовта і з сім'єю виїхав в Угорщину, сподіваючись з допомогою Сигізмунда продовжити боротьбу. Поділля було залишено на воєводу Нестиса, якому на допомогу прибули молдовські та угорські загони. Був прийнятий угорським королем Сигізмундом I і з 1393 року став паном Мукачівської домінії на Закарпатті.
1395 року Вітовт забрав від нього різні міста, зокрема, Скалу[1]. У 1393—1414 роках був власником Бардіїва. Заснував монастир у Мукачеві (тут подібно був похований) і привів на Закарпаття близько 40 тисяч українців з Поділля (деякі історики вважають це легендою[2]).
1402 року появився на Поділлі після втечі Свидригайла, при допомозі брата Василя, який утримав Бозьке князівство, пробував відновити свої права. Подільські старости його ув'язнили; ціною свободи для братів були акти (пол. homagialne) Ягайлу (Василь склав 1 липня 1403 року в Грубешові, Федір через кілька днів в Щекарові). Зрікся дідицтва, пробачив королю та шляхтичам ув'язнення, отримав свободу.
У документі за 1408 рік титулувався «Dux Podoliae et comes comitatus de Beregh» всупереч підписаним у 1403 році актам.
Cім'я
Діти:
- Жедевид-Іван — ймовірно, посідав частину Поділля, за литовсько-руськими хроніками, один з очільників військ ВКЛ під Грюнвальдом 1410 року[3]
- Марія — разом з сестрою отримала від Сігізмунда Люксембурзького дотацію у 1416 році[4]
- Анна — дружина Петра Монтигердовича.
Вшанування пам'яті
- Пам'ятник Князю Федору Коріятовичу в Мукачеві.
- На честь Корятовича названо вулиці в Мукачеві, Львові, Хусті та Береговому, одну із центральних площ Ужгорода.
- У Вінниці та Кам'янець-Подільському — вулиця Князів Коріатовичів.
- Кімната історичної пам'яті князя Федора Коріятовича у мукачівському замку Паланок.
У кінематографі
Німа стрічка «Коріатович» (або «Чарівний перстень Карпат») була однією з перших робіт, відзнятих на чеській студії А-В (згодом Barrandov) в 1922 р. Спонсорами художнього фільму виступили монсеньйор Августин Волошин та губернатор Підкарпатської Русі (Карпатської України) Костянтин Грабар, лібрето до фільму написав поет Василь Пачовський. Прем'єра відбулась у Празі 9 листопада 1922 року за присутності президента ЧСР Томаша Масарика[5].
У драматургії
Вистава «Князь Корятович» (Легенда Мукачівського замку) за однойменною пє'сою Олександра Гавроша поставлена у Мукачівському драматичному театрі у 2017 році
Примітки
- Skała // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 642. (пол.) — S. 642. (пол.)
- Дмитро Дорошенко. Нарис історії України
- Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… — S. 383—384.
- Stefan M. Kuczyński. Fedor Koriatowicz (†przed 1416)… — S. 383.
- Чеські художні фільми 1898—1970, народний архів фільмів. Архів оригіналу за 17 квітня 2011. Процитовано 10 листопада 2009.
Джерела
- Шабульдо Ф. М. Федір Коріятович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 274. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Kuczyński S. M. Fedor Koriatowicz (†przed 1416) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383—384. (пол.)
Посилання
- Коріятовичі // сайт Інституту історії НАНУ
- Федір Коріятович // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1977-1978. — 1000 екз.
- Про князя Корятовича на rbdut.at.ua
- Федір Коріятович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с. 272—273
Попередник Костянтин Коріятович |
Князь подільський 1389-1393 |
Наступник Спитко II Мельштинський |
Попередник немає |
Князь мукачівський 1396-1414 |
Наступник Ольга Коріятович |