Християнсько-демократична партія (Італія)
Христия́нсько-демократи́чна па́ртія (італ. Democrazia Cristiana) — політична партія Італії в 1942–1994 роках. У 1940–1980-ті роки була однією з провідних політичних сил країни.
| |
Країна | Італія |
Голова партії |
Альчіде де Гаспері (перший) Міно Мартінаццолі (останній) |
Дата заснування | 15 грудня 1943 |
Дата розпуску | 16 січня 1994 |
Штаб-квартира | Рим, Італія |
Ідеологія |
центризм[1] християнська демократія[2] популярізм[3] соціал-консерватизм[4][5] |
Членство в міжнародних організаціях |
Центристський демократичний інтернаціонал Європейська народна партія |
Кількість членів | 2 109 670 (1990)[6] |
Орієнтація — підтримка НАТО і ЄЕС, католицькі цінності. Брала участь у всіх урядах Першої Італійської республіки.
З 1948 по 1992 рік була найбільшою партією в парламенті і безперервно брала участь в уряді і очолюючи його до 1981 року. У 1994 р. після низки невдач на виборах ХДП була перетворена в Італійську народну партію, від неї відкололися «Соціальні християни» і «Християнсько-демократичний центр». До початку 2000-х років більшість колишніх членів ХДП вступило до партії «Вперед, Італія». ХДП в 2002 р. влилася до складу партії «Маргаритка: Демократія — це свобода». У 2000 р. під назвою ХДП була створена нова, дрібна політична партія.
Видні представники
Примітки
- Democrazia Cristiana, Enciclopedia Treccani
- Maurizio Cotta; Luca Verzichelli (2007). Political Institutions in Italy. Oxford University Press. с. 38. ISBN 978-0-19-928470-2.
- Mark Donovan (1998). Democrazia Cristiana: party of government. У David Hanley. Christian Democracy in Europe. Continuum International Publishing Group. с. 72. ISBN 978-1-85567-382-3. Процитовано 17 серпня 2012.
- Warner, Carolyn M. (2013). SAGE Journals: Your gateway to world-class journal research. Party Politics 19 (2): 256–276. doi:10.1177/1354068812462934.
- Storia, Rai. Il referendum sul divorzio. Rai Storia.
- Archived copy. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.