Христофор (Кісі)
Христофор Кіссі (алб. Kryepeshkopi Kristofor, в миру Сотір Кісі, алб. Sotir Kissi[1]; перша пол. 1880-х, Берат, вілайєт Яніна, Османська імперія — 17 червня 1958, Албанія) — єпископ Албанської православної церкви, архієпископ Тірани і всієї Албанії.
Христофор Кіссі Kryepeshkopi Kristofor | ||
| ||
---|---|---|
12 квітня 1937 — 25 серпня 1949 | ||
Церква: | Албанська православна церква | |
Попередник: | Вісаріон Джувані | |
Наступник: | Паїсій Водиця | |
| ||
1923 — 1929 | ||
| ||
2 листопада 1917 — 1923 | ||
Церква: | Константинопольська православна церква | |
Альма-матер: | Халкінська семінарія | |
Народження: | 1881 Берат, Османська імперія | |
Смерть: | 17 червня 1958 Тирана, вілайєт Яніна, Албанія | |
Автограф: | ||
Біографія
Народився в першій половині 1880-х років (називаються дати з 1881 по 1885) поблизу Беліграда Арнаутського в Янінському вілайєті Османської імперії (нині Берат, Албанія), за національністю албанець.
У 1908 році закінчив Богословську школу на острові Халкі. Після випуску був призначений викладачем у гімназію Йована Бангі в Корчі.
Перед Балканськими війнами повернувся в Константинополь. За деякими даними, в 1911 році був призначений проповідником в церкві Святої Марії в районі Бейоглу. Служив священиком у клірі Константинопольської Православної Церкви .
У 1916 році прийняв чернецтво і 2 листопада 1917 був висвячений на єпископа Синадського [2] , вікарія Деркської митрополії.
У серпні 1923 був посланий в Албанію для подолання негараздів у церковному житті і незабаром тимчасово прийняв управління Бератською єпархією відокремленої Албанської православної церкви.
На прохання Албанської Тимчасової вищої верховної церковної ради спільно з єпископом Мелітопольським Ієрофеєм Яхтопулосом 21 листопада 1923 року в соборі в ім'я великомученика Георгія в Корчі хіротонізував архімандрита Феофана Нолі в єпископа Дурреського з возведенням у сан митрополита.
У 1926 році брав участь в сорокаденних переговорах між представниками Константинопольського Патріархату і Албанської православної церкви, що мали на меті врегулювати канонічне становище Албанської Церкви, в результаті яких було складено «Проект угоди», за яким Албанська православна церква ставала автономною церквою у складі Константинопольського Патріархату.
Албанські церковні діячі, однак, не вважали справу завершеною і прагнули до повної самостійності, яку оголосили, за підтримки світської влади, у 1929 році. Аби не брати участі в цьому процесі, єпископ Христофор пішов у монастир. Незабаром невизнання іншими православними помісними Церквами самопроголошеної автокефалії, посилена римо-католицька пропаганда і недоброзичливе ставлення до Православ'я уряду Ахмета Зогу поставили Албанську Церкву у важкі умови. Були відновлені переговори з Константинополем, за умовами яких архієпископ Віссаріон Джувані у травні 1936 року пішов з поста предстоятеля Албанської Церкви, а у квітні 1937 року албанську церковну делегацію в Константинополі очолив єпископ Христофор. Після переговорів 12 квітня того ж року патріарх Константинопольський Веніамін I Синодальним томосом дарував Албанській Церкві автокефалію. Єпископ Синадський Христофор ставав її предстоятелем з титулом архієпископа Тиранського і всієї Албанії.
Керував Албанською Церквою в період її передвоєнного становлення і поширення на частину канонічної території Сербської Церкви в ході Другої світової війни. У 1942 році, незважаючи на тиск італійців, відмовився впровадити в структуру Албанської Православної Церкви уніатських єпископів. Головував на Соборі Албанської православної церкви в кінці травня 1943 року в Тирані.
Після включення Албанії в радянську сферу впливу за підсумками війни, кілька років залишався єдиним в країні православним архієреєм старого поставлення, що перебував на волі. Незабаром після того як богоборницька влада знайшла можливість замінити його, у 1948 році був заарештований. 25 серпня 1949 Священний Синод Албанської православної церкви, на вимогу світської влади, звільнив архієпископа Христофора на спокій.
Будучи ізольованим, проживав у храмі святого Прокопія до смерті, що настала за підозрілих обставин 17 червня 1958 року.
Література
- Скурат К. Е. Албанская Православная Церковь. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2000. — Т. I. — С. 465—470. — ISBN 5-89572-006-4.(рос.)
- Tadeusz Czekalski. Zarys dziejów chrześcijaństwa albańskiego w latach 1912-1996. Kraków: 1 996. ISBN 83-85527-40-0.
- Sabrina Ramet. Nihil obstat: religion, politics, and social change in East-Central Europe and Russia. Duke University Press: 1998, s. 424. ISBN 0822320703.
Примітки
- Persson, Bertil, Dr. Archbishop, Apostolic Surcessions of the Apostolic Episcopal Church: An Outline at the Prospect of the 21st Century, pp. 15, 17
- Παππά, Φιλαρέτη, «Η ορθόδοξη πίστη στην Αλβανία από την απελευθέρωση της χώρας το 1912 έως το 1944», Θεσσαλονίκη, 2014 року, σ. 32
Посилання
- Fortlumturia e Tij Kryepeshkop Kristofor Kissi [1908 - 1958]
Джерела
- Lucian Leustean (22 December 2009). Eastern Christianity and the Cold War, 1945-91. Routledge. f. 144. 978-0-203-86594-1.
- Rehabilitation Centre for Trauma and Torture Albania. "Genocidi Mbi Elitën Intelektuale të Kombit Shqiptar" (PDF).