Христоф Бергнер

У 1961 році, у віці 13 років, переїхав з родиною до Заальфельду (Заале), де він у 1967 році отримав атестат зрілості, зокрема пройшовши курс професійної підготовки скотаря. Далі слідувала військова служба в Національній народній армії, а в період з 1967 по 1971 роки навчання на аграрному факультеті в Єнському університеті імені Фрідріха Шиллера та в Галле-Віттенберзькому університеті імені Мартина Лютера.У 1971 році Бергнер отримав диплом агроінженера. У 1974 році — захистив докторську дисертацію в університеті Галле. У 1974—1990 роках Христоф Бергнер працював науковим співробітником Інституту біохімії рослин Академії наук НДР. Христоф Бергнер євангельської віри[9], батько трьох дітей. Його брат Фрідер Бергнер — джазовий музикант.

Партія У 1971 році Бергнер став членом партії ХДС у НДР. З вересня 1989 року по січень 1990 року брав активну участь в русі «Новий Форум» в Галле. З 1991 по 1993 роки був головою фракції ХДС в парламенті землі. З 1995 по 1998 роки — заступник федерального голови ХДС. У 2006 році став уповноваженим ХДС з питань переселенців та в рамках своєї сфери відповідальності входив до федеральної ради партії.

З 1990 по 2002 роки Бергнер був депутатом парламенту федеральної землі Саксонія-Ангальт, де в періоди 1991—1993 рр. і 1994—2001 рр. він очолював фракцію ХДС. З 2002 року Христоф Бергнер є депутатом Німецького Бундестагу. До 2013 року він обирався депутатом за партійними списками федеральної землі Саксонія-Ангальт, а у 2013 році отримав прямий мандат у виборчому окрузі Галле[10]. Бергнер є членом комітету з питань Європейського Союзу, а також підкомітету з питань зовнішньої культурної та освітньої політики.

У 1986—1991 ррю. — член церковної громади ім. Петра в міському районі Крельвітц. У 1990 році три місяці працював на посаді директора Окружного адміністративного відомства в Галле. Після того, як в грудні 1993 року прем'єр-міністр Саксонії-Ангальт Вернер Мюнх подав у відставку у зв'язку зі скандалом з нібито занадто високими зарплатами міністрів, 2 грудня 1993 року на посаду прем'єр-міністра був обраний Христоф Бергнер. Він отримав 60 голосів «за», що на 6 голосів більше, ніж абсолютна більшість. При цьому в голосуванні брало участь лише 83 зі 106 депутатів: 19 депутатів від фракції соціал-демократичної партії і 2 позафракційні депутати не голосували. На виборах до парламенту землі в червні 1994 року партнер по коаліції — Вільна демократична партія — зазнала невдачі, не подолавши 5-відсотковий бар'єр, а сама партія ХДС отримала лише 34,4 %, що на 4,6 % менше ніж на виборах в жовтні 1990 року. Наступником Бергнера на посаді прем'єр-міністра 21 липня 1994 року був обраний кандидат від соціал-демократичної партії Райнхард Хеппнер. На виборах до парламенту землі 26 квітня 1998 року Бергнер очолив список партії. ХДС отримала 22 %, в той час, як соціал-демократи, отримавши 35,9 %, вперше стали найбільшою фракцією. 23 листопада 2005 року, майже відразу після парламентських виборів 2005 року, Христоф Бергнер був призначений Парламентським статс-секретарем при Федеральному міністрові внутрішніх справ в Першому уряді Меркель. З лютого 2006 року по грудень 2013 року Христоф Бергнер був уповноваженим федерального уряду з питань переселенців та національних меншин[11]. З 2011 року по грудень 2013 року — уповноваженим з питань нових федеральних земель.

Христоф Бергнер є членом або головою багатьох об'єднань і спілок[9], зокрема:

• Президент спортивного клубу Галле;
• Голова об'єднання друзів і меценатів вищої євангельської школи церковної музики в Галле;
• Голова об'єднання сприяння зоні відпочинку в місті Петерсберг;
• Голова Німецько-Румунського Форуму.

• 2005 рік — нагорода Німецького спортивного об'єднання «Pro Ehrenamt»
• 2010 рік — призначення представником російських німців Асоціацією з інтеграції етнічних переселенців (російських німців).
• 2011 рік — медаль «Cordi Poloniae» Пакту польських організацій в Німеччині
• 2012 рік — Казахська ювілейна медаль
• 2012 рік — Золотий Знак Пошани Демократичного форуму німців в Банат
• 2013 рік — Золотий почесний знак Співдружності німців з Росії
• 2013 — Національний Орден Зірки Румунії в ранзі офіцера
• 2013 — Середній Хрест угорського ордена «За заслуги»
• 2014 року — Почесна Зірка Федерації трансільванських саксів за видатні заслуги

• Уряд Бергнера
• Уряд Меркель I та уряд Меркель II

• Спільно з Матіасом Вебером: Політика щодо переселенців і меншин в Німеччині. Підсумки і перспективи. Праці Федерального інституту культури та історії німців у Східній Європі, Том 38. Мюнхен 2009. ISBN 9783486590173 [2]
• Спільно з Карлом Іоганном Блідалом: примирення, інтсрументалізація і образа. «Запит вірмен» у 2005 році і політична воля в Німеччині щодо Геноциду вірмен. Брискина Мюллер / Дрост Абгаржіна / Мейснер: Логотипи в діалозі. У пошуках ортодоксії. Дослідження, проведені в пам'ять про Херманн Гольц. Мюнстер, 2011 ISBN 9783643110275
• Кінець НДР. В: Боле, Пітер (ред.): Пережита історія НДР — відомості сучасників. Берлін, 2014. Крістоф Лінкс, С. 193—208. ISBN 978-3861537892
• «Щілинні професора» — про роль політики у вирішенні проблеми пенсійного забезпечення викладачів університетів у нових федеральних землях. Дослідження і теорія. 6/2014. [3]
• Спільно з Ханс Зехетмейром: німецька мову як мова ідентичності німецьких меншини. Мюнхен 2014. ISBN 978-3-88795-438-3 [4]
• Сучасне Brotgelehrtentum. Наукова етика і політика науки в науковому товаристві. — 10 дисертацій. В: Дослідження і теорія 9/2004. [5]