Хрунічев Михайло Васильович

Хрунічев Михайло Васильович (22 березня 1901, Бахмутський повіт Катеринославської губернії — 2 червня 1961, Москва) — державний діяч, організатор виробництва, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (1944), Герой Соціалістичної Праці (16.09.1945), двічі лауреат Сталінської премії. Член ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 5-го скликань.

Хрунічев Михайло Васильович
Народився 4 квітня 1901(1901-04-04)[1]
Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 2 червня 1961(1961-06-02)[2][1] (60 років)
Москва, СРСР[2]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна  СРСР
Діяльність політик
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання генерал
Партія КПРС
Нагороди


Біографія

Народився 22 березня (4 квітня) 1901 року на Шубинському руднику (нині Луганська область, Україна) в родині шахтаря. Два роки навчався в Початковому земському училищі в Алчевську, але його не закінчив через важке матеріальне становище родини. З 1914 року працював на руднику: розсильним, коногоном, молотобійцем.

З 1920 року служив у Червоній армії, в особливій військово-продовольчій комісії із забезпечення хлібом і фуражем 1-ї Кінної Армії. Потім був командиром саперного взводу 15-ї Сиваської дивізії.

Член РКП(б) з 1921 року.

З 1924 року — в органах міліції Донецької губернії. Спочатку працював помічником начальника, а згодом начальником промислової міліції Штерівського динамітного заводу. У 1926 році очолив міліцію 1-го району міста Луганська, а потім кримінальний розшук Луганської окружної міліції. У 1929 році був призначений завідувачем окружного адміністративного відділу — начальником Луганської окружної міліції.

У 1930 році перейшов на господарську роботу, був висунутий на посаду помічника директора заводу імені Артема в Луганську.

У 1930—1932 роках — слухач луганського філіалу Української промислової академії.

З 1932 по 1935 рік працював помічником, потім заступником директора патронного заводу (№ 60) в Луганську.

У 1935 році закінчив три курси Всесоюзного інституту господарників Наркомважпрому (факультет особливого призначення).

У 1935—1937 роках — директор заводу № 184 міста Зеленодольська.

З листопада 1937 по 1938 рік — начальник XII-го головного управління Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР.

19 травня 1938 — січень 1939 року — заступник народного комісара оборонної промисловості СРСР.

28 січня 1939 — 1942 року — заступник народного комісара авіаційної промисловості СРСР. Під час війни керував евакуацією галузі, будівництвом нових заводів і збільшенням виробництва літаків.

У 1942 — січні 1946 року — 1-й заступник народного комісара боєприпасів СРСР.

5 січня 1946 — 15 березня 1953 року — народний комісар (міністр) авіаційної промисловості СРСР.

У 1953 — 28 лютого 1955 року — 1-й заступник міністра середнього машинобудування СРСР.

28 лютого 1955 — 25 грудня 1956 року — заступник голови Ради міністрів СРСР.

25 грудня 1956 — травень 1957 року — заступник голови Державної комісії Ради міністрів СРСР з поточного планування народного господарства.

24 травня 1957 — 8 квітня 1961 року — заступник голови Державного планового комітету Ради міністрів СРСР — міністр СРСР.

8 квітня — 2 червня 1961 року — заступник голови Ради міністрів СРСР — голова Державного комітету Ради міністрів СРСР із координації науково-технічних робіт.

Помер 2 червня 1961 року. Урна з прахом похована в Кремлівській стіні на Красній площі в Москві.

Звання

Нагороди

Примітки
  1. TracesOfWar
  2. Хруничев Михаил Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.