Хуан Гогберг

Народився 19 червня 1926 року в аргентинському місті Кордова (за іншими даними — 8 жовтня 1927 року) в родині німецьких емігрантів. Почав займатися футболом у скромній команді «Сентраль Кордова» в рідному місті, і через рік після дебюту за основний склад його придбав уже один з двох найпопулярніших клубів сусіднього міста Росаріо — «Росаріо Сентраль». Він став одним з лідерів свого клубу, але в той період у футболі Аргентини були великі проблеми — футболісти страйкували, виїжджали за кордон. Гогберг прийняв рішення виїхати в уругвайський «Пеньяроль», який примітив футболіста на товариському турнірі в Монтевідео.

Гогберг моментально влився у склад «аурінегрос» і склав у кінці 1940-х років «Смертельну ескадрилью» нападу клубу (ісп. Escuadrilla de la muerte): Альсідес Гіджа, Хуан Гогберг, Оскар Мігес, Хуан-Альберто Скьяффіно, Ернесто Відаль. З 18 матчів чемпіонату 1949 року «Пеньяроль» виграв 16 і тільки двічі зіграв внічию. Гогберг і Мігес були найкращими бомбардирами команди — по 14 голів.

У 1960 році Гогберг провів останній сезон за «Пеньяроль» і виграв з ним перший в історії розіграш Кубка Лібертадорес, ставши, таким чином, свого роду людиною, зв'язала дві доби в уругвайському футболі — від перемог на рівні збірних до перемог на рівні клубів. Всього за 12 років у «Пеньяролі» Хуан забив 277 голів, включаючи 19 голів у Класіко Уругваю проти найлютіших ворогів — «Насьйоналя».

Протягом 1960 року захищав кольори клубу «Расінг» (Монтевідео). Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Кукута Депортіво», за який виступав протягом 1961 року.

Гравці «Пеньяроля» 1950-х склали основу національної збірної Уругваю, яка стала в 1950 році чемпіоном світу. Гогберг міг поїхати на «мундіаль», оскільки він прийняв уругвайське громадянство, але в 1949 році його травмував гравець «Насьйоналя» Вальтер Гомес. Нападник «Пеньяроля» доклав великі зусилля, щоб відновитися, але не встиг цього зробити до початку турніру в Бразилії і тільки з цієї причини не став чемпіоном світу.

Проте вже на наступному турнірі 1954 року у Швейцарії Гогберг був повноцінним лідером «Селесте» і вивів команду в півфінал. Там уругвайцям протистояла угорська збірна, матч з якою став окрасою швейцарського першості — чинний чемпіон світу проти головних фаворитів поточного чемпіонату. Гол Гогберга дозволив уругвайцям зрівняти рахунок і перевести гру в додатковий час, але там золота команда за рахунок двох голів Шандора Кочиша зуміла пройти уругвайську команду і вийти у фінал, а південноамериканці програли і матч за третє місце Австрії. На турнірі Гогберг забив 3 голи.

Протягом кар'єри у національній команді провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 3 голи.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1962 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кукута Депортіво». Наступного року також у Колумбії став головним тренером команди «Атлетіко Насьйональ», тренував команду з Медельїна три роки. Потім, 1968 року, єдиний раз у своїй кар'єрі працював з європейським клубом, ним став грецький «Панатінаїкос».

1969 року прийняв пропозицію очолити збірну Уругваю, з якою зайняв четверте місце на чемпіонату світу 1970 року у Мексиці.

Згодом успішно працював тренером в Уругваї, Колумбії, Перу (три чемпіонські титули з «Універсітаріо де Депортес» і «Альянса Лімою»), Еквадорі та Мексиці. Також повертався до роботи зі збірною Уругваю (1976–1977), а у 1981 році недовго був головним тренером збірної Еквадору.

Помер 30 квітня 1996 року на 70-му році життя у місті Ліма.

Онук футболіста, Алехандро Гоберг, також став футболістом і був учасником Кубка Америки 2016 у складі збірної Перу.

• Хуан Гогберг на сайті ФІФА (англ.)

• Хуан Гогберг на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)