Хустисіалістська партія
Хустисіалістська партія (ісп. Partido Justicialista ісп. вимова: [paɾˈtiðo xustisjaˈlista], PJ) — пероністська політична партія в Аргентині, основна політична сила пероністського руху.
Хустисіалістська партія Partido Justicialista | |
---|---|
Країна | Аргентина |
Голова партії | Хосе Луїс Гіоха |
Ген. секретар | Sergio Urribarrid |
Засновник | Хуан Домінго Перон |
Дата заснування | 21 листопада, 1946 |
Штаб-квартира |
130 вул. Matheu Буенос-Айрес |
Ідеологія |
перонізм[1][2][3] популізм фракції: синкретизм[4][5] кіршнерізм (більшість)[6][7] консерватизм (меншість)[8][9] |
Членство в міжнародних організаціях | Центристський демократичний інтернаціонал |
Кількість членів | 3 626 728 (2012)[10] |
Місць у Палаті депутатів |
91 / 257 |
Місць у Сенаті |
36 / 72 |
Офіційний сайт | pj.org.ar |
Історія
Хустисіалістська партія була заснована у 1947 році Хуаном та Евітою Перонами. Політика, яку провадить партія базується на принципах збереження державного суверенітету, прагнення до економічної незалежності Аргентини і створення соціально-справедливого суспільства[11].
Опираючись на політику, яку підтримував Хуан Перон як президент Аргентини, платформа партії з самого початку була орієнтована на популізм, а її найбільш послідовною базою підтримки в минулому була CGT, найбільша профспілка Аргентини. Перон розпорядився провести масову націоналізацію державних послуг, стратегічних галузей та критичного сектора експорту сільськогосподарської продукції, прийнявши прогресивні закони про працю та соціальні реформи, а також прискоривши інвестиції в громадські роботи[12].
Його перебування на посаді також сприяло технічним школам, в той же час він переслідував співробітників університетів, та сприяло урбанізації, оскільки це підняло податки на аграрний сектор. Ці тенденції принесли перонізму лояльність більшої частини робочого і нижчого класів, але допомогли відштовхнути верстви суспільства вищого та середнього класу. Цензура та репресії посилилися, і після втрати підтримки з боку впливової католицької церкви Перон був в кінцевому підсумку повалений в результаті перевороту 1955 року[12].
Політична роль
Чинний президент Альберто Фернандес, а також колишні Крістіна Фернандес де Кіршнер, Карлос Менем та Едуардо Дуальде були членами партії. В аргентинській Палаті депутатів партія має 91 з 257 місць, а також більшість у Сенаті.
Примітки
- Claeys, Gregory (2013). У CQ Press. Encyclopedia of Modern Political Thought (set). с. 617.
- Ameringer, Charles D. (1992). У Greenwood. Political Parties of the Americas, 1980s to 1990s: Canada, Latin America, and the West Indies. с. 43.
- The persistence of Peronism. The Economist. 15 жовтня 2015.
- Galvan, D.; Sil, R. (2007). У Springer. Reconfiguring Institutions Across Time and Space: Syncretic Responses to Challenges of Political and Economic Transformation. с. 107.
- Weitz-Shapiro, Rebecca (2014). У Cambridge University Press. Curbing Clientelism in Argentina. с. 19.
- Jalalzai, Farida (2015). У Routledge. Women Presidents of Latin America: Beyond Family Ties?. с. 27.
- Agustín, Óscar G.; Briziarelli, Marco (2017). У Springer. Podemos and the New Political Cycle: Left-Wing Populism and Anti-Establishment Politics. с. 195.
- Gallego-Díaz, Soledad (19 жовтня 2011). El peronista Duhalde intenta conservar una parcela de poder en Buenos Aires. El País.
- Silva, Eduardo; Rossi, Federico (2018). У University of Pittsburgh Press. Reshaping the Political Arena in Latin America: From Resisting Neoliberalism to the Second Incorporation.
- Wayback Machine. Web.archive.org. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 13 жовтня 2017.
- Sobre el Justicialismo Архівовано 31 травня 2011 у Wayback Machine..
- Crassweller, Robert. Perón and the Enigmas of Argentina. W.W. Norton & Company, 1988.