Хустисіалістська партія

Хустисіалістська партія (ісп. Partido Justicialista ісп. вимова: [paɾˈtiðo xustisjaˈlista], PJ) пероністська політична партія в Аргентині, основна політична сила пероністського руху.

Хустисіалістська партія

Partido Justicialista
Країна  Аргентина
Голова партії Хосе Луїс Гіоха
Ген. секретар Sergio Urribarrid
Засновник Хуан Домінго Перон
Дата заснування 21 листопада, 1946 (1946-11-21)
Штаб-квартира 130 вул. Matheu
Буенос-Айрес
Ідеологія перонізм[1][2][3]
популізм
фракції:
синкретизм[4][5]
кіршнерізм (більшість)[6][7]
консерватизм (меншість)[8][9]
Членство в міжнародних організаціях Центристський демократичний інтернаціонал
Кількість членів  3 626 728 (2012)[10]
Місць у Палаті депутатів
91 / 257
Місць у Сенаті
36 / 72
Офіційний сайт pj.org.ar

Історія

Хустисіалістська партія була заснована у 1947 році Хуаном та Евітою Перонами. Політика, яку провадить партія базується на принципах збереження державного суверенітету, прагнення до економічної незалежності Аргентини і створення соціально-справедливого суспільства[11].

Опираючись на політику, яку підтримував Хуан Перон як президент Аргентини, платформа партії з самого початку була орієнтована на популізм, а її найбільш послідовною базою підтримки в минулому була CGT, найбільша профспілка Аргентини. Перон розпорядився провести масову націоналізацію державних послуг, стратегічних галузей та критичного сектора експорту сільськогосподарської продукції, прийнявши прогресивні закони про працю та соціальні реформи, а також прискоривши інвестиції в громадські роботи[12].

Його перебування на посаді також сприяло технічним школам, в той же час він переслідував співробітників університетів, та сприяло урбанізації, оскільки це підняло податки на аграрний сектор. Ці тенденції принесли перонізму лояльність більшої частини робочого і нижчого класів, але допомогли відштовхнути верстви суспільства вищого та середнього класу. Цензура та репресії посилилися, і після втрати підтримки з боку впливової католицької церкви Перон був в кінцевому підсумку повалений в результаті перевороту 1955 року[12].

Політична роль

Чинний президент Альберто Фернандес, а також колишні Крістіна Фернандес де Кіршнер, Карлос Менем та Едуардо Дуальде були членами партії. В аргентинській Палаті депутатів партія має 91 з 257 місць, а також більшість у Сенаті.

Примітки

  1. Claeys, Gregory (2013). У CQ Press. Encyclopedia of Modern Political Thought (set). с. 617.
  2. Ameringer, Charles D. (1992). У Greenwood. Political Parties of the Americas, 1980s to 1990s: Canada, Latin America, and the West Indies. с. 43.
  3. The persistence of Peronism. The Economist. 15 жовтня 2015.
  4. Galvan, D.; Sil, R. (2007). У Springer. Reconfiguring Institutions Across Time and Space: Syncretic Responses to Challenges of Political and Economic Transformation. с. 107.
  5. Weitz-Shapiro, Rebecca (2014). У Cambridge University Press. Curbing Clientelism in Argentina. с. 19.
  6. Jalalzai, Farida (2015). У Routledge. Women Presidents of Latin America: Beyond Family Ties?. с. 27.
  7. Agustín, Óscar G.; Briziarelli, Marco (2017). У Springer. Podemos and the New Political Cycle: Left-Wing Populism and Anti-Establishment Politics. с. 195.
  8. Gallego-Díaz, Soledad (19 жовтня 2011). El peronista Duhalde intenta conservar una parcela de poder en Buenos Aires. El País.
  9. Silva, Eduardo; Rossi, Federico (2018). У University of Pittsburgh Press. Reshaping the Political Arena in Latin America: From Resisting Neoliberalism to the Second Incorporation.
  10. Wayback Machine. Web.archive.org. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 13 жовтня 2017.
  11. Sobre el Justicialismo Архівовано 31 травня 2011 у Wayback Machine..
  12. Crassweller, Robert. Perón and the Enigmas of Argentina. W.W. Norton & Company, 1988.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.