Цанава Лаврентій Хомич

Навчався в гімназії м. Тифліса, в 1919 кинув навчання, згодом відвідував вечірні загальноосвітні курси.

• З серпня 1920 року — член партії.
• У лютому 1921 організовував у рідному селі повстанські загони.
• З березня 1921 начальник політбюро ЧК Сенакського повіту, з лютого 1922 року — Тіанетського, з травня 1922 року — Телавського і в березні — грудні 1923 року — Борчалинського повітів.
• У 1922 році при партійній реєстрації Цанава був виключений з РКП(б) за звинуваченням у викраденні нареченої. Л. П. Берія 23 червня 1923 звернувся з листом в ЦКК Грузії, заступаючись про відновлення Джанджгава в партії. У 1924 Джанджгава відновлений в РКП(б).

• Січень 1924 — квітень 1925 — заступник начальника УГРО АТ Тифліського міськвиконкому.
• Квітень 1925 — березень 1926 — начальник політбюро ЧК Потійського повіту.
• Березень 1926 — грудень 1928 року — помічник прокурора НКЮ Грузинської РСР по Східній Грузії.
• Лютий — травень 1929 року — в ОВ ГПУ 1-ї Грузинської дивізії.
• Травень — червень 1929 року — начальник політбюро ЧК Шорапанського повіту.
• Червень 1929 — грудень 1930 року — начальник Чиатурського РВ ГПУ.
• З 1932 року — начальник 1-го відділення СПО ГПУ Грузинської РСР.

• C лютого 1933 — заступник уповноваженого Наркомату радгоспів ЗРФСР в Грузії.
• З березня 1933 року — заступник голови правління Цекавширі (споживспілки Грузії).
• 1933 — лютий 1934 року — заступник директора Лимантреста.
• 1934 — січень 1935 року — заступник начальника субтропічних управління Наркомату землеробства ЗРФСР.
• Січень — березень 1935 року — заступник керуючого Самтрест, начальник виноградного управління.
• Березень 1935 — березень 1937 року — 1-й секретар Потійського міськкому КП(б) Грузії.
• Березень — липень 1937 року — 1-й секретар Цхакаєвського райкому КП(б) Грузії.
• 20 липня — жовтень 1937 року — 1-й заступник наркома землеробства Грузинської РСР.
• Жовтень 1937 — грудень 1938 року — начальник Колхідбуду.
• У 1937 році закінчив Одеський педагогічний інститут.
• З 21 березня 1939 по 5 жовтня 1952 року — член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б).

• 17 грудня 1938 Старший майор державної безпеки Л. Ф. Цанава був призначений наркомом внутрішніх справ Білоруської РСР.
• 26 лютого — 31 липня 1941 — нарком держбезпеки Білоруської РСР.

Був одним з організаторів масового розстрілу ув'язнених — 3870 чоловік (за іншими даними 4465 чоловік) в Західній Білорусі. У ніч з 19 на 20 червня 1941 проводилася четверта за рахунком депортація населення із Західної Білорусі. Виселено 22353 людини.

• Постановою Державного Комітету Оборони СРСР № 57 від 8 липня 1941 комісар держбезпеки 3 рангу Л. Ф. Цанава був призначений уповноваженим ДКО в Смоленській області.
• 19 липня — 21 жовтня 1941 — начальник Особливого відділу НКВС Західного фронту, був важко контужений і поранений.
• 21 жовтня 1941 — 19 квітня 1943 — заступник начальника Управління Особливих відділів НКВС СРСР.
  • 10 січня 1942 — 6 березня 1943 року — начальник Особливого відділу НКВС Західного фронту.
  • 6 березня — 29 квітня 1943 — начальник Особливого відділу НКВС Центрального фронту.
• 7 травня 1943 — 15 березня 1946 року — народний комісар державної безпеки Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки.
  • 1943–1945 заступник начальника Центрального штабу партизанського руху.
  • 11 січня — 4 липня 1945 року — Уповноважений НКВС СРСР по 2-му Білоруському фронту.

• 15 березня 1946 — 29 жовтня 1951 — Міністр державної безпеки Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки
• 29 жовтня 1951 — 14 лютого 1952 — заступник Міністра держбезпеки СРСР.
• 6 листопада 1951 — 15 лютого 1952 — начальник 2-го Головного управління МГБ СРСР.

Згідно Довідці у справі Л. Ф. Цанава від 10 жовтня 1955, Цанава особисто брав участь у побитті заарештованих.

15 лютого 1952 звільнений з посади начальника 2-го Головного управління МГБ СРСР і звільнений на пенсію з органів держбезпеки «за серйозні помилки». Ймовірно відразу заарештований і допитаний з метою збору компрометуючої інформації проти свого друга Л. П. Берії в рамках підготовки до зміщення Берії, планованого ще за життя Сталіна.

У червні 1952 рішенням секретаріату ЦК ВКП(б) був затверджений на посаді начальника Головної інспекції МВС СРСР, але Політбюро ЦК його не затвердив.

За деякими даними Цанава в червні 1952 або після смерті Сталіна був звільнений, фігурував одним з розпорядників на його похороні, а через місяць, 4 квітня 1953 знову заарештований за наказом Л. П. Берії. Обвинувачений за статтями 58-1 п. «Б» і 58-2 КК РРФСР Л. Ф. Цанава перебував у камері 310 Бутирській в'язниці. У числі іншого Цанава був звинувачений у співучасті у вбивстві С. М. Міхоелса.

12 жовтня 1955 р. Л. Ф. Цанава помер від серцевого нападу: ніякої медичної допомоги йому не надали.

• Цанава на сайті «Хронос»(рос.)
• Цанава на сайті «Меморіал»(рос.)
• Цанава на сайті «protivpytok.org»(рос.)
• Довідник з історії КПРС(рос.)