Цареградська болгарська духовна семінарія

В 1883-1884 за сприянням екзарха Іосифа I була відкрита болгарська семінарія в Едірне. У наступному році така школа була відкрита в Прілепі, але вона проіснувала всього лише рік і була перенесена та з'єднана з семінарією в Едірне. Після наполегливих вимог Екзархату її було перенесено до Цареграда, де вона була офіційно відкрита 22 вересня 1891 в районі Фанар в церкві Святого Стефана. На початку навчального року 1892–1893 духовна школа була відділена від чотирьохкласної школи і стала незалежною. Першим ректором був призначений архімандрит Методій (Кусев). У 1895—1896 навчальному році семінарія стала шестикласною з вивченням 31 предмета. Майже всі семінаристи степендіати екзархату, і шість років вони навчаються, харчуються і одягаються за рахунок семінарії.

З ескалацією військових дій під час Балканської війни, в листопаді 1912 почалася евакуація семінаристів кораблями в Бургас і Варну, а звідти до своїх домівок в Македонії. Пізніше Цареградські семінаристи завершили освіту в Софійській семінарії, відкритій в 1910. 27 листопада 1913 останній ректор семінарії — архімандрит Інокентій Софійський був змушений залишити Цареград. Ієромонах Ірінай залишився відповідальним за власність семінарії.

В період з 1900 по 1913 близько 200 молодих людей закінчили семінарію і стали викладачами, священиками, монахами, офіцерами в екзархаті та митрополитській канцелярії.

• Методій (Кусев) (1892–1894)
• Станимир Станимиров (1894–1897)
• Ґеорґі Канділаров (1897–1899)
• Неофіт Ніколов (1900–1905)
• Константин Самарджієв (1905–1908)
• Іларіон Арабаджієв (1908–1910)
• Інокентій Софійський (1911–1913)

• Ґеорґі Стоянов
• Кирил Рильський
• Коста Ніколов
• Методій Охридський
• Стефан І
• Стоян Тилков
• Христо Караманджуков
• Христо Попов

• Пловдивська духовна семінарія