Цар Іван Грозний (фільм)

«Цар Іван Грозний» — радянський історичний художній фільм 1991 року режисера Геннадія Васильєва за мотивами повісті Олексія Толстого «Князь Сєрєбряний». Час дії — царювання Івана Грозного. Фільм складається з двох серій, «Повернення» і «Страти».

Цар Іван Грозний
рос. Царь Иван Грозный
Жанр історичний
Режисер Геннадій Васильєв
Продюсер Ісмаїл Таги-Заде
Сценарист Валентин Єжов
Геннадій Васильєв
У головних
ролях
Кахі Кавсадзе
Ігор Тальков
Лариса Шахворостова
Оператор Борис Бондаренко
Композитор Олексій Рибников
Художник Стален Волков
Кінокомпанія «Полігон»
«Тіскіно»
Тривалість 137 хв. (2 серії)
Мова російська
Країна  СРСР
Рік 1991
IMDb ID 0103134

Сюжет

Повернувшись на батьківщину, молодий князь Сєрєбряний дізнається, що за час його відсутності цар Іван Васильович ввів на Русі нові порядки, заснував опричнину, і опричники ім'ям царя вершать беззаконня. Сєрєбряний заступається за селян, на яких напали опричники, заодно звільняючи двох бранців, які опинилися спійманими розбійниками. Приїхавши в Москву, він дізнається також, що його коханій довелося вийти заміж за опального боярина Морозова, щоб її насильно не взяв у дружини ненависний їй опричник Вяземський, який абсолютно збожеволів від пристрасті — навіть їздить на млин чаклувати, страждаючи від нерозділеного кохання до Олени. Впевнений, що і його чекає опала, Сєрєбряний прибуває до царя, але цар милує його завдяки заступництву сина Скуратова Максима і Бориса Годунова.

Незабаром Вяземський з непрямого дозволу царя нападає на будинок Морозова і забирає Олену. Він бере її силою, але від отриманих ран він втрачає свідомість, і жінці вдається втекти. У підсумку вона ховається в монастирі.

Найближчі поплічники царя (Вяземський, Федір Басманов і Малюта Скуратов) плетуть один проти одного інтриги. Басманов, помічаючи, що Іван Грозний охолов до нього, наговорює на Вяземського, ніби той займається чаклунством, маючи намір умертвити царя. При цьому Басманов бере у того ж чаклуна амулет, маючи намір повернути царську любов. Федора, в свою чергу, обумовлює Скуратов. Царя ж переслідують бачення його злодіянь, йому ввижається юродивий Василь, що закликає до його совісті, і його покійна дружина Анастасія, до возз'єднання з якою він марно прагне.

Тим часом Срібний потрапляє до в'язниці за напад на опричників, але його визволяють вдячні йому розбійники і проголошують своїм отаманом. Срібний вмовляє їх кинути розбій і йти воювати із загарбниками-татарами, в бою з якими він здобуває перемогу.

Морозов, який вижив під час нападу, вимагає у царя суду над Вяземським, той оголошує, що справа вирішиться поєдинком — божим судом. Обидва виставляють від свого обличчя поєдинщика, перемагає людина Морозова. Іван Грозний наказує стратити Вяземського, приписавши йому також і заняття чаклунством (зі слів Басманова). Не бажаючи остаточно помилувати Морозова, він призначає його своїм блазнем, щоб принизити. Боярин відкрито викриває царя, і той наказує стратити і його, за зухвалість. За намовою Скуратова, цар звинувачує в чаклунстві і Басманова, і, не звертаючи уваги на його благання, наказує стратити і його (остання кара все ж зривається завдяки юродивому Василю).

Сєрєбряний поспішає відшукати Олену, але вона, змучена страхом і пережитими нещастями, на той час вже прийняла постриг. Князь впадає у відчай.

У ролях

Знімальна група

  • Режисер Геннадій Васильєв
  • Сценаристи Валентин Єжов, Геннадій Васильєв
  • Оператор Борис Бондаренко
  • Композитор Олексій Рибников
  • Художник Стален Волков
  • Продюсер Ісмаїл Таги-Заде

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.